Після кадрових змін на 1+1 головним продюсером із розважальних програм каналу 1+1 став Анатолій Єрема, замінивши Вікторію Шульженко, яка залишила канал у жовтні 2012 року. До листопада минулого року пан Єрема був шеф-редактором ТО Оксани Кучерової і працював над проектами "Міняю жінку", "Від пацанки до панянки", "Джентльменський набір", "Маша і моделі", "Королева балу". 

Як зазначив продюсер, до його обов'язків входить реалізація програмної політики 1+1. Саме Анатолій Єрема контролює роботу творчих об'єднань каналу і продакшнів, які виробляють проекти на замовлення 1+1.

У першому інтерв'ю "Телекритиці" на новій посаді головний фахівець із реаліті й екс-ведучий проектів "Документ" та "Імперія кіно" розповів, як працює продакшн групи 1+1 та які розваги чекають на глядачів 1+1 цього року.

"Головне для продакшну - переконати канал у тому, що це буде цікаво"

- Анатолію, які зміни сталися в структурі продакшнів групи компанії 1+1 після того, як канал залишила Оксана Кучерова, одна з керівників творчих об'єднань (ТО), шеф-редактором у якому були ви?

- Відбулася реструктуризація самого продакшну ТО Оксани Кучерової. Нині це продюсерська група (ПГ), яку очолюють Леся Штогрин та Владислав Матяш. Леся була шеф-редактором проектів "Від пацанки до панянки" та "Джентльменський набір", а Владислав - виконавчим продюсером проекту "Міняю жінку". Тож вони не новачки у цій справі, і як знімати успішні реаліті-проекти - знають не з чуток.

- Яким чином ця продюсерська група вписалася в структуру продакшну 1+1? Скільки таких груп діє на каналі, як вони взаємодіють і кому саме підпорядковуються?

- Загалом у нас близько десяти ТО. Чіткої "централізації" немає: під час тендерів одразу кілька ТО можуть доводити свою спроможність виробляти той чи інший продукт. Замовником від каналу виступає програмний директор Андрій Коваль, а я тримаю на контролі всі етапи реалізації цього замовлення.

- Наскільки конкурують ТО між собою? Яка у вас система заохочень і покарань?

- Замість "системи заохочень і покарань" діє конкуренція. Окрім неї, має значення й умовна спеціалізація ТО. І вже на етапі підготовки проекту ми бачимо, якому об'єднанню він ближчий. Розмову про такі реаліті, як "Міняю жінку" чи "Від пацанки до панянки", будемо вести, в першу чергу, з ПГ "Матяш - Штогрин". На участь ТО Віталія Докаленка розраховуємо в таких шоу, як "Пекельна кухня" чи на "На ножах".

Крім "профілю" та досвіду виробництва мають значення й інші фактори. Наприклад, специфіка зйомок. Із цієї саме причини нове кулінарне шоу 1+1, підготовка до зйомок якого ще триває, ми вирішили віддати не Віталію Докаленку, а іншому ТО, яке в нас уже виробляло подібні продукти за схожою технологією. Але це не означає, що, скажімо, я не впевнений у можливостях Віталія - навпаки.

- Як ви оцінюєте тенденцію українського телебачення вибудовувати продакшни всередині груп? Наскільки ефективною видається вам ця схема?

- Це ефективна й дієва схема. Коли знайдено спільну мову, набагато менше часу витрачається на узгодження деталей, пояснення, уточнення параметрів аудиторії тощо, тому що ви починаєте мислити дуже схоже - і керівництво каналу, і творчі об'єднання. Коли ТО мають тривалу співпрацю з каналом, вони вже більше знають його потреби, краще розуміють свого глядача.

Водночас, інхаус не виключає можливості залучати до виробництва інші ТО ззовні. Коли нам подобаються ідеї сторонніх продакшнів, ми відкриті для співпраці. І маємо не один такий приклад.

- Які саме проекти продуктивно віддавати на аутсорсинг "Пілоту", Friends Production чи іншим студіям?

- З одним із цих продакшнів ми наразі працюємо над реалізацією цікавого проекту. Ми оцінили їхнє бачення цього проекту, що збігається з нашим. І в таких випадках я тільки за.

В інхаусі власні ТО покривають основний масив програмного продукту, але добрі ідеї зайвими не бувають. Головне - переконати нас у тому, що це буде цікаво. І хоча моя посада називається "головний продюсер виробництва розважальних програм", для мене основний критерій не ентертейнмент. Розважати - це не означає, скажімо, не давати поживи для мізків. Адже можна в розважальній формі доносити якісь ідеї, важливі для нас і для іміджу каналу. І я от, власне, хочу реалізовувати такі проекти - у різних формах.

- Ви на телебаченні з 1996 року. Чи виникала ідея створити власний продакшн і на чому він міг би спеціалізуватися?

- Наразі моя місія полягає у співпраці з різними продакшнами, і мені цікавіше брати участь в обговорені і бути причетним до реалізації найрізноманітніших проектів.

У теорії, це очевидно міг би бути продакшн, який займається реаліті-шоу. З іншого боку, на попиті на цей продукт позначилася чи то телевізійна мода, чи перенасичення. Я був від початку шеф-редактором одного з найперших реаліті на українському телебаченні - "Міняю жінку". Ця програма виявилася дуже успішною, але не можна спочивати на лаврах. Розумієте, є небезпека, що ти, захопившись реаліті, у певний момент втратиш відчуття того, що цей вдалий для тебе досвід уже стає вчорашнім днем, що сьогоднішній день вимагає чогось нового. Тому сьогодні я волію займатися тим, чим займаюся.

- До 2010 року ви були генеральним продюсером та головним режисером телеканалу 1+1 International. Хто тепер займається розвитком міжнародної версії каналу?

- Владислав Свінченко. Наскільки мені відомо, концепція особливо не змінилася, програмна сітка наповнюється тією продукцією, яку виробляє не лише 1+1, а й група каналів: у міжнародній версії транслюються програми каналів ТЕТ і "2+2". Зараз Владислав працює над розширенням мовлення і, гадаю, він охоче розповість вам про роботу каналу.

 

"На реаліті, де є щирі емоції, почуття, глядач реагує"

 

- 1+1 започаткував нову тенденцію реаліті-шоу на українському телебаченні. Цікаво, що, на відміну від російських колег, в Україні продюсери більше вкладають у ці проекти, і шоу є амбітнішими та якіснішими. Чим доповнили міжнародні традиції реаліті українські виробники?

- Я можу відзначити те, що я, власне, вкладав у цей продукт. Перш за все, я намагався зробити програму "Міняю жінку" чесною, адже реаліті-шоу має бути реальним. Так, це шоу, беззаперечно. Але зверніть увагу: "шоу" - це друга частина цього слова, що пишеться через дефіс. На початку - "реаліті", отже, ми повинні йти від реального життя. Коли ми візьмемо це за основу, тоді можна й надбудовувати елементи шоу. Отже, першочерговими є реальні люди, реальні проблеми, реальні емоції. Там, де немає емоцій, немає й реаліті. Такі проекти мають зачіпати за душу, а в їхніх героях глядач має впізнавати себе. І тоді він співпереживатиме, а реаліті буде для нього не просто порожньою оболонкою, а й зачіпатиме струни душі, резонуватиме з ним.

- Еволюція реаліті-шоу вимірюється вже 14-м роком, у багатьох країнах, де до цього жанру серйозно не ставляться взагалі, продюсери дійшли межі цинізму. Чим був викликаний ваш інтерес до цього жанру?

- Є дуже різні реаліті. Коли я ознайомився з проектом Wife Swap, відразу ж зрозумів, що він має дуже сильний потенціал. По-перше, і для учасників цього реаліті, і для глядачів це шанс порівняти своє повсякденне життя із тим, як живуть інші. Існує такий принцип виховання, я своєму синові дуже часто казав: "Навчися озиратися назад, не тільки вперед". Тобто важливо зважати не лише на те, що в когось там чогось більше, хтось чогось більше досяг, а й помічати, чи всі досягли того, чого досяг ти, і чи всі мають те, що маєш ти. Тоді в людини більша перспектива бачення, вона має змогу об'єктивніше оцінити свої здобутки.

Так само в цьому проекті... У багатьох людей, ще коли вони заповнюють анкети, запитуємо: "Чому вам це цікаво?". І причини дуже різні: дехто хоче привнести різноманітність у своє життя, дехто не розуміє, чи він живе правильно. І по завершенні зйомок переконується в тому, що "я таки правильно живу, мої принципи правильні", або навпаки - "так жити не можна". І, як не дивно, такі, можливо, для когось банальні слова, набувають іншого значення, коли ти їх чуєш від людини, яка прожила у твоєму домі тиждень. І тільки тоді ти починаєш прислухатися до них.

- Чи хотілося вам - як славісту, фольклористу - збагачувати це реаліті на колоритні елементи?:) І чи часто це вдавалося?

- Не скажу, що часто, але вдавалося. Якщо йдеться про фольклор та етніку, то дуже цікавим вийшов міжнародний випуск обміну дружинами в Сербії та Україні. Не приховуватиму, що Емір Кустуріца - мій кумир. І в нас із режисером програми Сергієм Уманцем був такий тандем - ми дуже добре розуміли один одного, я теж виїжджав на зйомки... І ми хотіли передати дух, притаманний фільмам Еміра Кустуріци, оцю життєствердність сербського народу, який пережив жахливу останню війну ХХ століття і не втратив свого життєвого оптимізму, який вміє переступати через чорні сторінки своєї історії, йти далі і сміятися при цьому. І ми зробили дуже глибоку програму, як на мене. Я дуже щасливий, що вдалося показати і розповісти зсередини про цей унікальний народ.

- Випускам "Міняю жінку" притаманний, у першу чергу, колорит. Цікаво, на що йшла редакція заради його виразності - спеціальний кастинг, провокації?..

- Я не люблю провокувати людей. Так само й команда, яка працює над цим проектом. Ми просто намагаємося зрозуміти, як живуть люди... Коли ви працюєте з людьми, ви маєте вивчати їхні звички, побут, щоденні клопоти. Ми лише намагаємося максимально привнести, можливо, не зовсім буденні для них елементи шоу. Але саме ці елементи допомагають виразніше показати світогляд тієї чи іншої родини, допомагають людям проявити справжні емоції. Я не вважаю це провокацією, це лише технологія зйомок. Ми нічого не вигадуємо, і речей, не властивих тій чи іншій родині, не вводимо у програми.

- Реаліті "Міняю жінку" здебільшого справляє позитивне враження. Нехай реалії частини героїв і гнітючі - так живе більшість українців. А перші ж випуски "Від пацанки до панянки" вразили жорстким підходом. Наскільки виправдані у "не зовсім розважальних проектах" вияви жерсті?

- Усе визначає специфіка проекту. І в досвіді "Міняю жінку" був випуск із селища Седнів на Чернігівщині. І ці реалії стали для героїні з Києва не лише "жерстю", як ви кажете, а й шоком.. Вона слабо уявляла, що можна сьогодні десь іще жити таким от життям.

Відправною точкою проекту "Від пацанки до панянки" був стан "пацанки", а наслідки їхньої еволюції було відображено в останніх випусках - отут вони вже панянки. Тут нам цікаві неоднозначні персонажі, колоритні, які б у концентрованій формі продемонстрували, як би це пафосно не звучало, вади суспільства, від яких ми хочемо відійти, відучивши цих дівчат від старих звичок. Тому маємо, що маємо: що в житті - те й на екрані.

- На які складові реаліті аудиторія реагувала найкраще?

- На щирі емоції. Недаремно ж успіх проекту "Міняю жінку" спонукав інші канали й творчі об'єднання робити реаліті. Однак не всі однаково підходили до таких проектів, застосовували інші технології, інше бачення. Одні програми вистрілювали, деякі дуже швидко "здувалися". І не дивно: якщо автори реаліті йдуть шляхом, скажімо, дешевого популізму чи дешевих сенсацій, зрізавши якісь вершки, вони провалюються. Тому що далі немає, знову ж таки, емоцій, немає глибини. Я переконаний, що там, де є щирі емоції, почуття, глядач на них реагує. Я читаю ледь не всі форуми з відгуками глядачів. Це дещо викривлене, але все ж таки дзеркало, воно дає нам фідбек, якого ми так потребуємо в роботі.

- У 2011-му в ефірі 1+1 виходив дуже емоційний і відвертий проект "Зняти все" , учасниці якого самі знімали себе на відео. Виглядало як доволі щирі відеоблоги, але проект не пішов...

- Мені цей проект дуже подобався - щирі почуття, високий ступінь відвертості героїнь. Вони зізнавалися на камеру в таких речах, у яких вони не могли б зізнатися своїй найближчій подрузі. Я абсолютно не був причетний тоді до його виробництва, але я не міг його не помітити, тому що це було дуже незвичне реаліті. Воно було дуже близьким мені по духу - я теж так працюю.

Я довго думав, чому цей проект не пішов... Очевидно, тому що формат "Міняю жінку" з подібними елементами витримано краще. А там, можливо, слабкою була форматна складова, яка завадила основній масі глядачів простежити, що відбувається на цьому проекті від початку до кінця. Може, форматної складової глядачам і бракувало. Показники справді були не дуже втішними. Але щодо якості роботи мені б за такий проект було б не соромно.

- Програма за аналогічним форматом мала шалений успіх в Ізраїлі. Там відео про себе знімали відомі письменники й інші цікаві широкому загалу люди. Яке значення для успіху реаліті-шоу, на вашу думку, має рівень учасників? І чи звертаєте увагу у власній роботі на "гуманітаріїв" і цікавих людей?

- Десь у четвертому-п'ятому сезоні "Міняю жінку" ми намагалися експериментувати із залученням зірок. Причому на загальних підставах: трупом лягав, аби не давати їм жодних послаблень. От є вимоги формату, які зобов'язують залишити вдома телефон або не сидіти "Вконтакте". А зірки вимагали для себе "пільг", і дуже мало хто погоджувався співпрацювати на загальних підставах. До того ж, чимало наших зірок звикли бути під прицілами камер і втратили потрібну нам щирість і справжність - вони постійно працюють на камеру. І мені це дуже заважало.

Щодо решти категорій - усе дуже індивідуально, зважаючи який герой. Ми намагаємося знаходити й унікумів. Але для зйомок у "Міняю жінку" потрібно ще й родину мати. У будь-якому разі, нашим героям завжди притаманна якась харизма, хай і негативна. Навіть коли це демон, він має глядачу подобатись.

 

"Я б не сказав, що зараз аудиторія сприйме чисто культурологічні проекти на телебаченні"

 

- Чи важлива, на вашу думку, і чи актуальна нині культурологічна складова у розважальних телепроектах? І чи був би нині затребуваним такий проект, як "Документ"?

- "Документ" у вигляді, у якому він існував в останні кілька років перед його закриттям, очевидно, що ні. Телебачення дешевим не буває, а в той період він був дуже недорогим продуктом. Я ж надаю перевагу якісно зробленому продукту, з нормальною технікою, з нормальним світлом, з нормальним людським потенціалом - усе це коштує значних грошей.

Я б не сказав, що зараз аудиторія сприйме чисто культурологічні проекти на телебаченні. Все ж таки інтернет відвоював свою нішу, крім того, є нішеві канали. Власне, там і є нині глядач програми "Документ", він дивиться програми на нішевих каналах, дивиться в інтернеті. Тому я б не сказав, що такі проекти є затребувані на загальнонаціональних каналах, яким є 1+1.

Я намагаюся внести культурні елементи і в жанр реаліті, і в студійні шоу, але як складову чогось більшого, форматного. Робити розважальні програми, наповнені змістом, які несуть певний набір цінностей - наразі я бачу ось такий шлях. Тобто можна якісь культурологічні елементи вводити як складову більших розважальних проектів.

- Але дуже дозовано?

- Так, дозовано. Але й розважати розумно.

- Чи бачите зараз себе в ролі ведучого? Можливо, цього року побачимо проекти за вашої участі?

- Дуже мало сподівань. Я не шоумен, а телебачення дедалі більше стає розважальним. Якщо побачу проект, де я можу бути корисним, то, може, ще спробую. Але зараз конкретно таких ідей і планів не маю.

- Як ви зауважили, надзвичайно затребуваною на телебаченні є емоційна складова проектів у різних її виявах. Нещодавно 1+1 придбав формат Celebrity Splash ("Сплеск знаменитостей"), за яким зірки стрибають у басейн. Як зазначив генеральний директор холдингу "1+1 медіа" Олександр Ткаченко, це надзвичайно цікавий проект для глядачів. Можливо, тому що басейн людей цікавить і в сезон, і в міжсезоння? :)

- Тут навіть справа не в басейні, а в зусиллях над собою. От ви готові скочити з парашутом?

- Так.

- Ну, значить не всім так щастить, як вам. Для багатьох людей існують бар'єри, яких вони не можуть подолати. І от, власне, такі проекти допомагають їм долати ці бар'єри й фобії, підвищувати самооцінку. І ми дуже розраховуємо, що хоча б у цьому проекті зірки будуть самими собою. Бо дублера в басейні не буде, у воду доведеться скочити самому. Здається, це дуже просто, а спробуй-но! Не у всіх це відразу вийде. І от, власне, те, як людина долає цей шлях до кроку в цю прірву - це дуже цікаво. І в цих зусиллях над собою зірки, може, не працюватимуть суто на камеру. Може,цей екстрим дасть їм змогу бодай якийсь час походити без корони на голові. А ну ж сподобається?

- Чи є межа цьому екстриму, ризику задля емоцій? У практиці зарубіжного телебачення відомі випадки, коли під час програми люди травмувалися й ледь не гинули в прямому ефірі... Де межа цього фолу?

- Ми всі ходимо під Богом. Ти їдеш у машині і можеш втрапити в ДТП... Ми намагаємося максимально на всіх зйомках зберегти здоров'я і життя наших учасників. Є форматні вимоги, які максимально враховують обставини для запобігання трагедії. Але якийсь ризик є завжди, і люди йдуть на нього свідомо, навіть на маленький ступінь ризику. Наше завдання - звести його до мінімуму, але до нуля, вочевидь, не вдасться звести його ніколи.

- Чи розглядаєте можливість виробництва "емоційних проектів" за власним форматом каналу?

- Так. У минулому році канал двічі проводив пітчинг нових ідей. В останньому з них перемогли проекти серіалу, ситкому, реаліті-шоу. Нині готуємося до реалізації цих проектів.

- На які проекти нам чекати в ефірі 1+1 цього року?

- Триває виробництво великих знакових для каналу проектів "Голос країни", "Пекельна кухня", "Міняю жінку", "Чотири весілля". Але будуть і незвичні для нашого глядача проекти. Sister's Production Вікторії Забулонської відзняв Amazing Race. На глядачів каналу чекають адреналін, пригоди, дуже масштабне дійство, і я сподіваюся на успіх цієї програми. Не бракуватиме адреналіну і в згадуваному вами Celebrity Splash. Готується до запуску нове кулінарне шоу, міжнародне шоу побачень... Одним словом, планів не бракує. І сил на їх реалізацію теж.