Ведучий "Світу навиворіт" Дмитро Комаров провів онлайн з глядачами і відповів на безліч питань про себе та про зйомки своєї програми. Виявляється, з оператором вони зовсім не друзі, а куштувати екзотичну "гидоту" перед камерою Дмитра змушує виключно почуття відповідальності.

До вашої уваги частина 2 питань-відповідей – відчайдушний журналіст відкриває секрети зі знімального майданчика.

Діма, дуже популярне питання: чому ви працюєте лише удвох з оператором?

Я вважаю, що вдвох (Дмитро Комаров та оператор Олександр Дмитрієв - ред.) ми можемо зробити програму більш чесною. "Світ навиворіт. Все по-чесному"

Онлайн з Дмитром Комаровим. Частина 1 - про особисте

Наскільки ви з Сашею дружні?

Ми не друзі – просто колеги. Для Саші немає нічого страшнішого, ніж коли в готелі виявляється вільним лише один номер з одним ліжком. Він каже: "О Боже, жах!" І я кажу: "Так-так, потрібно пошукати інший готель" (сміється).

Хочеться якось відпочити один від одного. Ми о першій ночі повертаємося зі зйомок, Саша починає скидати відео до ранку, а я якісь нотатки роблю в своїх блокнотах. Тому хочеться бути не разом – хочеться окремо.

А взагалі ваша команда велика?

На виїзді працюємо я, Олександр Дмитрієв, і ще до нас приєднується гід. В Києві – головний режисер монтажу Віталій Наришкін, режисери монтажу Михайло Євсєєв та Олексій Сатіров, а ще наш редактор Ірина Спіридонова. Ось така маленька команда.

До вашої команди можна приєднатися?

Можу сказати, що, можливо, шукав би собі в партнери одну людину. Але немає як такої вакансії – я не шукаю режисера чи адміністратора. Я би хотів зустріти того, в кому я би бачив однодумця, з ким би міг відправитися у 3-місячну поїздку та проводити 24 години на добу. Тобто людину, яка б мене трохи розвантажила. 

Чи змогла б жінка пройти цей шлях, який ти проходиш у своїх програмах?

Думаю, так, все можливо. Чесно скажу, я себе набагато спокійніше відчуваю десь у темному завулку Джакарти, ніж у нас вночі у спальному районі. Тобто я не буду Борщагівкою ходити вночі з фотоапаратом. Навіть на Хрещатику вечором можна нарватися на неприємності.

А там відчуваєш себе якось спокійніше. Можливо, справа в настрої. Багато туристів від самого початку бояться, і потенційні нападники якось це відчувають. А коли ти тримаєшся спокійно, вони приймають тебе за свого. 

Чи були проблеми зі здоров'ям в Азії?

Та у нас уже отруєння – як нежить (сміється). Я з собою беру дуже велику аптечку. При чому всі ліки везу саме з України, бо в інших країнах дуже складно знайти аналоги. Об'єм нашої аптечки – це декілька великих коробок, і доводиться це все на собі таскати. На щастя, наприкінці подорожі аптечка майже порожня (сміється).

В програмі часто бувають сюжети, де одна тарілка проходить по колу через усе плем'я і всі з неї їдять. Ти гидливий?

Я не можу бути гидливим. Ось сидимо ми з плем'ям, п'ємо з однієї миски якусь брагу. Якщо я скажу "фу", я вже перестану бути своїм. А коли я взяв і показово зробив кілька ковтків – це вже інша справа. Вони, до речі, завжди дивляться, чи ти по-справжньому п'єш. Якщо ти з'їв сире м'ясо, випив кров, до тебе одразу ставляться по-іншому. 

І це стосується не тільки жестяків. Часто приходиш додому до когось, а там люди їдять рис і п'ють воду. А ти розумієш:  якщо ти зараз це скуштуєш, тобі кінець.

 Як раз загадав історію, коли ще до появи програми їздив в Індію. Співпало так, що в цей час з церемонії "Оскар" поверталися головні герої фільму "Мільйонер з нетрів". І я потрапляю додому до мами Рубіни Алі, головної героїні, і бачу цей жах! Це трущоби, гори сміття, і така смердюча канава, біля якої просто неможливо дихати. Я заходжу до них додому, і розумію – ось ексклюзив! Це було в Мумбаї, температура +50. Я не просто спітнів, з мене реально текло. Вони це побачили і приносять мені воду…

Це найголовніше правило – не пити! Лише воду з пляшок, причому перед цим перевіряти, чи кришка не пошкоджена.

Словом, мені пропонують стакан води. Перший раз я відмовляюся, сказавши, що мені не гаряче. На мене дивно подивилися. Потім вони приносять гороховий суп, рис, воду і кажуть: "Пригощайся!"  І я розумію, що просто не можу відмовитися, інакшу втрачу контакт. А навколо жахіття – щурі, сміття… В момент, коли я по-справжньому зробив перші два ковтки води, я зрозумів: "Мені кінець. Кришка!"

Коли я пішов, одразу наковтався активованого вугілля, інших препаратів. А наступні три дні в Індії нічого не знімалося - я не міг вийти з номера.  Зате інтерв'ю було!

Чи пропонували тобі місцеві жителі займатися якимось бізнесом разом?

Ви знаєте, мені навіть рубіни пропонували в Україну постачати! Той "рубіновий король", якого ви бачили в індійському циклі, він дуже просив, аби я знайшов йому партнерів чи сам продавав. Але я трохи іншими речами займаюся (розводить руками).

Як ви з оператором вирішуєте побутові проблеми – закупка продуктів, прання..?

Якщо ми в цивілізованих місцях, то проблем немає. Але далеко від цивілізації… Затикаєш раковину шкарпеткою і переш футболку. А їсти беремо з собою якесь печиво (сміється). Головне, щоб був запас води.

Як у своїх поїздках ви знаходите співвітчизників, вихідців з України?

В декілька етапів. Спочатку ми штудіюємо Інтернет, літературу, якісь клуби українських/радянських випускників, спілкуємося з турагентствами. А потім, звичайно, язик до Києва доведе.

Це не просто, тому що багато наших земляків – люди не публічні, вони так просто не знімаються.

Теж популярне питання: чи страшно знаходитися поруч з крокодилом?

Страшно! Дуже! Це було видно за кількістю "пі-і-і-і", які були в ефірі. Ну, ми там намагалися все прибрати, так що залишилося всього два "пі-і-і". Але у вихідному файлі було "пі-і-і-і" на "пі-і-і-і".

Це дуже страшно. Я нікому не рекомендую. Ці крокодили – одне з випробувань, яке я ніколи не забуду.

Які країни плануєте далі знімати?

Глобус дуже великий. Але наш ритм не дозволяє знімати багато. Ми можемо робити лише дві великі експедиції на рік. Найближчі плани – це Індонезія з упором на Нову Гвінею. У минулому році на травневі свята я їздив туди і побачив, що є сенс, і потрібно поспішати. Поки там мало туристів, і навіть у місті можна побачити аборигенів, одягнених в одяг папуасів – гарбузова трубочка на чоловічому достоїнстві і все.

Ще в Азії нам дуже цікаві Бірма, Філіппіни, можливо, Таїланд, і, звичайно, Південна Америка. Також дуже хочу відзняти Японію, Південну Корею і особливо Північну Корею.

Тут запитують, чи буде твоя фотовиставка у Дніпропетровську? Та й взагалі, коли твоя найближча фотовиставка?

Фотографія – це дуже серйозна робота. Кажу це як професійний фотограф. Багатьом здається, що ти мандруєш, а заодно поклацаєш, зробиш пару знімків. Не виходить заодно. Коли хочеш щось робити добре, потрібно цій справі віддаватися. Зараз я віддаюся програмі "Світ навиворіт" і більше знімаю відео, ніж фотографую. Раніше я з експедиції привозив 70 000 фотографій, з них протягом місяця вибирав кращих 50 і ми проводили виставку. А зараз я, дай Бог, щоб знімав тисяч 5-8 фотографій.

Але виставки будуть?

Будуть. У нас зараз збирається матеріал на таку, скажімо, солянку. Там буде і В'єтнам, і Папуа, і Африка. Ми обов'язково проанонсуємо цю виставку і спробуємо відправити у традиційне турне Україною.

Моя виставка-солянка зараз проходить у Львові. Приходьте!

Нагадаємо, онлайн з Дмитром Комаровим тривав понад 1,5 години, а глядачі задали близько 300 питань.

Програму "Світ навиворіт" дивіться на каналі 1+1 щосуботи об 11:00. Нині триває показ четвертого сезону, в якому Дмитро показує екзотичний та непередбачуваний В'єтнам.

Відео онлайн-конференції дивіться тут!