Уже цієї неділі Україна обере свій голос. Нарешті ми дізнаємося ім'я переможця шоу "Голос країни. Перезавантаження". Один із чотирьох претендентів на перемогу - 21-річний Ігор Грохоцький.  Колись хлопець грав за "Динамо", а тепер співає на нашому вокальному шоу…

Ігоре, в якому форматі відбуватиметься фінал?

- Кожен виконає три пісні. Після першої публіка вирішить, хто з чотирьох учасників покине проект. У другому етапі вже троє співатимуть з тренерами дуетом. Потім люди знову голосуватимуть і залишать у шоу двох суперфіналістів, які виконають іще по пісні. Й тільки після цього шляхом голосування визначиться переможець.

- Як гадаєш, тобі вдасться перемогти?

- Я не знаю, які пісні будуть в інших виконавців, але в мене будуть зовсім різнопланові композиції, несхожі на ті, що я виконував раніше. Мені дуже цікаво, як глядачі  сприймуть зміни в репертуарі, чи буде їм до вподоби. Як би я хотів, щоб вони отримали задоволення!

- Як твої батьки ставляться до твого прагнення бути співаком?

- Мама й тато за мене у будь-яких ситуаціях. Коли мені було десять, вони віддали мене до Республіканського вищого училища фізичної культури і спорту України. Це спортивний інтернат. Відтоді я пішов по життю сам, рідко бачив найрідніших й рано навчився власноруч вирішувати проблеми й приймати рішення. Хоча, звісно, відчував підтримку батьків. І зараз вони дуже переживають і вболівають. Мій брат Андрійко також дуже підтримує, приходить на всі ефіри. Я став для нього авторитетом, відколи беру участь у "Голосі", але його до співу не тягне. Він мріє бути художником.

- А хто тебе не підтримує? У тебе є недруги?

- Ні, ворогів немає. Є заздрісники. Але я до всіх ставлюся з розумінням.

- Розкажи про своє футбольне минуле? Чи бракує тобі тієї атмосфери?

- Так, я дуже сумую. Іноді неймовірно хочеться взути бутси, вийти на поле, відчути м'яч, побігати і зловити той кайф! Але поки я увесь в музиці, я дуже серйозно готуюся до фіналу.

- Чи допоміг тобі досвід гри на полі під час боротьби на "Голосі країни"?

- Спорт навчив мене рухатися до мети. Я тренувався днями й ночами. І зараз це допомагає під час напружених репетицій. Завдяки футболу у мене з'явилося бажання завжди бути першим, перемагати, виникла звичка багато працювати, щоб досягнути результатів. Після тренування мені часом хотілося кричати, бракувало повітря... Тобто я втомлювався фізично, а змагання на "Голосі" виснажує морально, бо я завжди лишаю на сцені душу. Але я ще жодного разу не пошкодував про те, що прийшов на проект, бо мені подобається бути щирим і відкритим для людей.

Після "відбору наосліп" і "батлів" я був більш розважливим, бо думав, що не пройду далі. А зараз я ставлюся до того, що роблю, дуже серйозно. Мені страшно розчарувати тренера й глядачів, які в мене повірили.

- Чи стежать колишні тренери й друзі по команді за твоїм життям на проекті?

- Мене футболісти підтримують і підбадьорюють. Просять, щоб я заспівав пісню "Постели мені, мамо, рушник", яку я часто виконував у інтернаті. Я там був єдиним, кому вдавалося брати ноти (сміється), тому на лінійках завжди виконував гімн України і оцю пісню про рушник. Коли я співав її на батьківських зборах, усі мами завжди плакали.

Мої друзі-футболісти хотіли прийти й підтримати мене на ефірі, але зараз у них збори й ігри, тож їм ніяк вирватися.

- Як тебе змінив "Голос країни"?

- Я став більш відповідальним, більш вимогливим до себе, не таким легковажним, як раніше.

- Якої риси характеру до участі в проекті у тебе не було?

- Впевненості у своїх силах.

- Хто з команди шоу, крім Вакарчука, тобі допоміг найбільше?

- Дарина Кирилко. Особливо в плані емоцій. Вона заспокоює, допомагає відкрити щось нове у пісні, завжди дає слушні поради. Вона дуже цікава, розумна й життєрадісна дівчина. Я бажаю їй впевненості й дуже хочу, щоб у неї була своя музика і свої прихильники. Вона справді цього заслуговує.

- Як на тебе впливає увага значної кількості прихильниць?

- Мені справді багато пишуть і я усім вдячний за підтримку. Гадаю, що любов глядачів не може мене зіпсувати. Навпаки хочеться відкриватися і дарувати кожному особливу музику.

- Чи кохав ти?

- У моєму житті було одне кохання. Тільки одне. Щасливе. Навіть сім'ї так не живуть… Але у цьому житті все закінчується. Взагалі я дуже серйозно ставлюся до стосунків і розумію, що вони потребують значної уваги. А зараз я не можу дозволити собі роззосереджуватися. Я хочу досягнути бодай чогось у цьому житті.

- Ти вже визначився, у якому напрямі співатимеш?

- Я хочу робити таку музику, як Muse: абсолютно інструментальну, як політ… І такий же вокал хочу. І я сподіваюся, що в мене буде своя аудиторія, бо така музика заворожує. Завжди. Всіх. Можливо, в Україні це відбудеться не одразу, але я дуже про це мрію. Хай я не зароблятиму купи грошей, але я обов'язково робитиму те, що мені подобається.

Рімма Канівець, сайт "1+1"