Головна інспекторка країни Ольга Фреймут вивчила гастрономічний характер cеми найбільших міст  України. Про особливості кухні, сервісу й інтер'єру  в тамтешніх закладах харчування зірка "1+1" розповіла kp.ua.

КИЇВ

Київ - немов місто-тінейджер: сповнене амбіцій і молодих ресторанів. Нонсенс, але в столиці немає ресторанів-довгожителів! Мало закладів, які було відчинено в 2000-х, дожили до сьогодні.

- У Києві часто невиправдано дорого, - каже Фреймут. - Крім того, в метушливій столиці велика плинність кадрів. Дуже мало сімейних ресторанів, де дорожать своїм ім'ям і репутацією.

У столиці немає потужного стимулу для довгострокового ресторанного бізнесу з іменними вивісками. Така ж проблема і в Парижі - йдеш повз Ейфелевуї вежу і Єлисейські Поля і заходиш до таких закладів, у яких тебе замість офіціанта може і тарган зустріти! Так і у нас на Хрещатику.

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

У Дніпропетровську одними з перших в Україні почали популяризувати американську кухню. Тоді, як вся Україна орієнтувалася на італійські та французькі страви, Дніпропетровськ почав апелювати до чоловічих інстинктів, заманюючи гостя м'ясом, і відкривати заклади, в яких продають бургери.

Ще одна особливість - інтер'єр.

- Тут ресторатори дуже багато коштів вкладають в ремонт, - каже Ольга Фреймут. - Куди не зайдеш – чи то до скромного кафе або дорогущого ресторану, - майже скрізь шикарний інтер'єр, дорогі меблі, декор. А ось розмір кухні рідко відповідає стандартам, згідно з якими її площа має бути не меншою, ніж площа зали.

ОДЕСА

- В Одесі люблять експериментувати, - розповідає Фреймут. - Це окремий світ, де є своя власна одеська кухня: форшмак, барабулька, котлетки. В Одесі, на відміну від Києва, широко репрезентована культура сімейних ресторанів, тобто ресторанів з підписами.

Крім того, в Одесі можна недорого поїсти навіть у пристойному ресторані. Але це портове, туристичне місто, де не надто стежать за чистотою і будь-яку помилку переводять на жарт: "Так це сусід затопив". Або: "Привезли вінтажні меблі".

До речі, як декорації одесити дуже часто використовують старі предмети інтер'єру - книги, саквояжі, чвалізи, комоди. А там живуть кліщі і таргани, про що нерідко розповідають самі ресторатори.

Що ще дивно: в приморському місті майже не використовують свою рибу. Одесити краще будуть їсти сібас і дорадо, тоді, як за два метри в морі хлюпочеться камбала.

ХАРКІВ

- Харків - місто з загостреним почуттям власної гідності, - каже Фреймут. - Тут дуже цінують свій місцевий бізнес. Тут є свої ресторанні мережі, в яких від 15 закладів! Це прекрасна особливість.

А ще в Харкові дуже багато демократичних місць, багато студентських кафешок. Тому ресторани з високими цінами тут просто ігнорують. У Харкові багато їдять поза домом. І ця мода "їжі в місті" популяризує місцеві мережі громадського харчування.

На жаль, багато питань до чистоти. Так історично склалося, що в Харкові багато ресторанів розташовано в підвальних приміщеннях. А це - вогкість, старий ремонт, таргани. Тому, приїжджаючи до першої столиці України, намагайтеся харчуватися в закладах, де є вікна.

ЛЬВІВ

- У Львові багато чудесних кав'ярень, але недостатньо хороших ресторанів, - зізнається Фреймут. - Львів завжди театральний, багато зусиль і душі вкладає в атмосферу. За цим туди і їдуть – відчути дух львівських вуличок і казкових закладів.

Однак, на відміну від інших міст України, де вже є тенденція демонструвати гостю кулінарний процес, у Львові на кухні стоять "барикади", і ніхто не знає, що за ними відбувається.

Кухня з великою кількістю галицьких рецептів: кров'янка, смалець, жирні ковбаси. Не хочеш? До побачення! Ресторанна культура не адаптується під споживача, а скоріше хоче, щоб гості звикали до неї.

ЗАПОРІЖЖЯ

Запоріжжя - це окрема культура бізнес-їжі. Готелі та ресторани в більшості своїй орієнтовані на чоловічу публіку, яка приїхала у відрядження.

Тут дуже популярна японська кухня. Хоча бум на суші в Україні вже давно вщух - в Запоріжжі це must have будь-якого пристойного закладу.

Ресторатори не люблять експериментувати: сусід відкрив ресторан - я собі такий самий відкрию, з такими ж меблями і меню. Складно запам'ятовувати назви, настільки заклади схожі між собою.

Показово, що в Запоріжжі дуже мало ресторанних мереж - і всеукраїнських, і своїх. А ті, що є, переважно представлені в торгових центрах.

ДОНЕЦЬК

Про те, що зараз відбувається в ресторанному бізнесі Донбасу, мало хто знає. Тому Ольга Фреймут розповідає про місцеві особливості закладів громадського харчування річної давнини.

- Донецьк ставиться до їжі як до мистецтва, - впевнена Фреймут. - Там у ресторанах можна було побачити виставку Кунса (його роботи належать до найдорожчих творів сучасних художників. - Ред.). Це ноу-хау для України. У них їжа - це емоція. До того ж, дуже тонка.

Якщо заклад порядний, там обов'язково має бути європейський шеф. Ресторатори дуже серйозно ставляться до закупівель продуктів. Налагоджена робота з місцевими фермами, з італійськими постачальниками вина, фермами трюфелів і риби. Якщо в Донецьку зайти до ресторану і запитати у шефа, "звідки ваша телятина?", вам чітко назвуть ферму, дату і час поставлення.

Можна навіть сказати, що в Донецьку - найвища ресторанна культура. І як наслідок - дуже багато дорогих ресторанів. Високооплачуваний шеф, дороге навчання персоналу, шикарний інтер'єр, якісна їжа - все це коштує своїх грошей.

Нагадуємо, щосереди о 22:30 у ефірі "1+1" Ольга Фреймут викриває недобросовісних рестораторів. Не пропустіть новий випуск уже завтра.