Уже 25 січня на "1+1" стартує другий сезон проекту "Голос. Діти", у якому взяли участь сотні талановитих українців. На етапі кастингу і під час зйомок із малечею працювала команда професіоналів . Так, психолог проекту Марина Гуменюк тісно спілкувалася з конкурсантами і допомагала їм долати хвилюванняи. Про тривогу юних співаків вона дізнавалася, зокрема аналізуючи їхні малюнки. Не тільки в межах проекту, а й у щоденному житті Марина наголошує на важливості промальовувати емоції.

"Треба відстежувати, наскільки яскраво дитина почувається, чи позитивні використовує відтінки чи, може, малює усе чорним", - говорить Гуменюк і пояснює, що темні кольори на малюнках дітей зазвичай свідчать про тривогу і страхи, які обов'язково потрібно обговорювати. До прикладу, запитати, чому малюк використав саме чорний і уважно вислухати пояснення.

"Може бути якась аргументація і досить логічна. Я маю на увазі, якщо у дитини є певні художні здібності, і вона так бачить", - розповідає Марина.

За спостереженнями Гуменюк, найчастіше діти малюють світлими фарбами: "Жовтий говорить про щирість, синій і блакитний – про спокій. Світло-зелений про незрілість особистості (переважно його діти і використовують). А ще  дітлахи люблять червоне, яскраве". Марина переконана: це нормально, коли малюк використовує будь-який яскравий колір. Гірше ж, якщо він малює тільки темним.

"Припустімо, у мене лежать фломастери, а дитина бере тільки один колір і малює ним. Це говорить про те, що її душевний стан саме такого кольору - або коричневий, або сірий, або чорний, тобто неспокійний, негативний", - пояснює Марина.

Окрім того, Гуменюк розповідає, що за допомогою малюнку можна зрозуміти не тільки внутрішній стан хлопчиків і дівчаток, а й з'ясувати, з ким вони дружать.

"Батьки можуть попросити: намалюй мені свій клас. І дитина зобразить тих однокласників, які їй найбільш емоційно близькі. А на тлі намалює решту дітей", - каже Марина і радить простими словами говорити з маленькими авторами про їхні творіння.  

"У них в цьому віці ще немає абстрактного мислення. Вони не можуть уявити картинку, проаналізувати її і синтезувати. Вони розуміють все дуже буквально. Тому важливо говорити не розумними фразами, а орієнтуватися на картинку. Казати, до прикладу: "Ось цей хлопчик стоїть від тебе далеко. Що зробити, щоб з ним подружитися? Або пояснити: "Якщо одна людина велика, а інші маленькі, хто з нею дружитиме?"

Також про особливості спілкування з дітьми й про співпрацю з учасниками "Голосу. Діти" дізнавайтеся у онлайн-конференції Марини для нашого сайту: