Фільми можна умовно розділити на жіночі, чоловічі та унісекс. Класикою кінематографу зазвичай стають фільми-унісекс. Сьогодні "Підпільна імперія" з Андрієм Алферовим представляє виняток з правил - чоловічий фільм, який став класикою нео-нуару.

Єдиного великого гангстера - главу організованої злочинності в Лос-Анджелесі - надовго засадили за грати, тому злочинність перестає бути "організованою". Коли "місто янголів" засинає, прокидається мафія, і місто захлинається у крові. У центрі сюжету три офіцери поліції, журналіст місцевого таблоїду і дівчина за викликом, схожа на голлівудську діву.

Термін "чорний фільм" з'явився у кінці 40-х, щоб описати "велику депресію" американського кіно, яку спричинили події Другої світової війни та перші роки холодної війни. Фабула фільму в жанрі нуар "липка, як жахіття чи мова п'яниці". Для нього характерні кримінальний сюжет, стирання меж між героєм і антигероєм, відносна реалістичність дії і темне освітлення сцен, як правило нічних. Жінки зазвичай виступають як брехливі персонажі, яким не можна довіряти; з іншого боку, саме вони мотивують головних героїв чоловічої статі.

Створюючи разом з оператором Данте Спінноті зовнішній вигляд фільму "Таємниці Лос-Анджелеса", режисер Кертіс Хенсон відмовився від класичної нуарної постановки світла, вибравши більш реалістичне освітлення. Події відбуваються вдень, але навіть з урахуванням переважно світлих сцен фільм важко назвати життєрадісним.

Сценарист Брайан Хелгеленд вирізав з одноїменного 496-сторінкового роману Джеймса Еллроя всі глави, в яких не йшлося про трьох головних героїв, спростивши сюжет, але у фільмі все одно залишилося 80 ролей з текстом. Через рік активної роботи він зупинилися на фінальному, сьомому драфті, і з чистою совістю відіслав його письменнику, якому він сподобався навіть більше, ніж власна книга. Маючи на руках відмінний сценарій, який пізніше отримав премію "Оскар", режисер Хенсон став збирати виконавців. Взявши на головні ролі двох нікому невідомих на той момент автралійців Рассела Кроу та Гая Пірса, він для контрасту додав уже тоді зіркового Кевіна Спейсі. За ідеєю Хенсона, Спейсі мав грати зоряного "Голлівудського Джека" Вінсенсса, що виділяється в усьому поліцейському департаменті. Для Гая Пірса картина стала першою появою на великому екрані.

Після народження дочки, Кім Бесінгер на три роки відійшла від акторської діяльності. Фільм "Секрети Лос-Анджелеса" став для неї великим камбеком, який приніс їй премію "Оскар" та "Золотий глобус" за "кращу жіночу роль другого плану".

Оцінувати акторську роботу фатальної блондинки Андрій Алферов запросив пекучу брюнетку  - співачку Джамалу, яка нещодавно спробувала себе у кіно в ролі тієї самої жінки, "яка мотивує головних героїв чоловічої статті".

Кінокритик вирішив показати Джамалі "Таємниці Лос-Анджелеса" з його кольорами Technikolor 1950-ми, тому що українська діва вписується в нього так само органічно, як і у Харків початку 1930-х:
"У співачки Джамали ідеальна зовнішність для кіно, що дозволяє органічно занурювати її в інші часові пласти. Вона, поза всяких сумнівів, - кастингова знахідка "Поводиря" Олега Саніна. І з нею якось по-особливому приємно дивитися всяке ретро. Здається, що вона прибулець іншої епохи, а тут - просто гостює".

Як змінилося сприйняття кіно у Джамали та які спільні риси у неї є Кім Бесінгер, дізнаємося опівночі, одразу після "Світського життя" з Катею Осадчою.

ДОВІДКА

"Секрети Лос-Анджелеса" - кінофільм у стилі нео-нуар за однойменним бестселером Джеймса Еллроя. У головний ролях Кевін Спейсі, Рассел Кроу, Денні де Віто, Гай Пірс та Кім Бесінгер. Американська кіноакадемія відзначила фільм "Оскаром" за кращий сценарій, а Кім Бесінгер за роль проститутки отримала нагороди  за "кращу жіночу роль другого плану".

Текст: Дарія Меланьїна