Мрійлива поетеса з Гуцульщини Юлія Струк йде по життю з посмішкою. В інтерв'ю вона розповіла, чим привабливе життя в горах, як вона потрапила на кастинг, та які її мрії вже збулися на шоу.

Юля, як ти потрапила на проект "Краса по-українськи"?

Не можу сказати, що з власної волі. Якби я побачила в газеті оголошення, що відбувається набір на участь в телевізійному шоу чи якийсь кастинг, то не пішла б туди. А так мене відправили на одноденний конкурс "Перша дівка на селі" – я думала, позмагаємося трохи і все. Вже потім мені сказали, що як пройду далі, будуть ще зйомки. Чесно кажучи, я не дуже вірила в грандіозність та масштабність цього проекту, це було для мене нереально! Та коли побачила Олега Скрипку, камери та своїх суперниць, мені стало настільки весело та цікаво, що я, навіть, не могла висловити свого захоплення словами. Приїзд зірки до нашого села надав мені стимул, я відчула підйом у власній самооцінці, повірила в себе. Тепер я вже не просто Юля, а Юля, яка спілкувалася з Олегом Скрипкою.

Тобто знайомство з артистом справило на тебе враження?

Звісно, це була справді визначна подія для мене. Крім того, я захоплююся творчістю гурту "ВВ", Олег Скрипка подобається мені як співак та особистість, то ж я була дуже задоволена, що до нашого регіону приїхав саме він.

Як думаєш, чим ти вразила Олега, що він обрав саме тебе?

Я думаю, що вразила його своєю скромністю і водночас дикістю, яка на той момент в мені вирувала. Вся ця музика, яку він співав, під яку мені доводилося танцювати, ці ритми настільки зарядили мене, що моя енергія, напевне, передалася Олегові Скрипці, і він обрав мене.

Хто проводжатиме тебе до столиці?

Після того, як у селі дізналися про мою перемогу, я отримала велику кількість привітань. Та найтепліші слова я почула від своїх рідних. Вони були дуже задоволені моїм тріумфом, запевняли, що знали наперед про мої успіхи, просто не хотіли вітати завчасно. Впевнена, відправлятиме мене мама зі сльозами на очах, хвилюватиметься, адже дорога далека, а їхати мені самій. Втім, вона завжди мені говорить, щоб я залишалася сама собою, і цій пораді я буду слідувати й у Києві. Я знаю: якщо в мене не вийде перемогти, мої близькі все рівно мене підтримають та чекатимуть вдома, навіть, з поразкою. Адже виграш не має значення, коли досягаєш в житті чогось важливішого.

Ти народилася та живеш в горах – чим особливе твоє життя?

Гори – це потік енергії, який заряджає кожну людину. Хто б не приїхав у гори вперше, відразу відчуває, що там, навіть, повітря інше. Воно сповнене запахів квітів навесні та прохолодної свіжості взимку. Так само, коли бачиш, з якою швидкістю біжать струмочки по горах, відразу в крові з'являється адреналін, і вже хочеться бігти з ними наввипередки. Люди, які живуть в горах, ближчі до природи, відвертіші у демонстрації своїх почуттів та сміливіші.

Яким ти бачиш своє майбутнє?

Я вчуся у Чернівецькому Національному університеті ім. Ю. Федьковича на філософсько-теологічному факультеті, здобуваю професію культуролога. В майбутньому планую пов'язати себе з викладацькою роботою або працювати гідом чи екскурсоводом. Мені подобається спілкуватися з новими людьми, хочеться взаємної віддачі від роботи.

А що є головною метою твоєї участі у проекті?

В перші дні, коли проходив відбір, я розраховувала на виграш. Проте, коли обміркувала все, що зараз відбувається, гроші відійшли на другий план. Мені цікаво побачити столицю, бо потрапити до Києва давно було моєю мрією. І якщо шоу допоможе втілити це бажання у реальність, то чого же можна хотіти?

Тим не менш, розмірковувала над тим, куди б можна було витратити грошовий приз?

Так, я вже все підрахувала. Знаю, скільки грошей треба витратити на навчання та проживання в Чернівцях, а залишок віддала би батькам на оздоровлення.