Юрій Горбунов розповів, чому учасники "Голос. Діти" обирають дорослі пісні

Юрій Горбунов розповів, чому учасники "Голос. Діти" обирають дорослі пісні

Ведучий проекту розповів, чому його навчили маленькі учасники

Поділитися:

Юрій Горбунов на знімальному майданчику "Голос. Діти".

У павільйоні метушаться учасники, їхні родичі, члени творчої групи й ведучі проекту. Катя Осадча і Юрій Горбунов надихаються кожним виступом і нерідко дозволяють собі побешкетувати за лаштунками. Так, Горбунов підспівує і підтанцьовує учасникам, а найменших, наче рідних, на руках заносить до редруму. Ведучий запевняє: цього сезону Україна почує не просто сильні, а й неймовірно щирі голоси. Про знайомство з маленькими геніями, їхні емоції і свої переживання бадьорий і усміхнений Горбунов розповів сайту "1+1".

- Юрію, ви одразу погодилися стати ведучим цього проекту?

- Так, хоча знав, що буде непросто. Це робота з дітьми. Психологічна робота. Тож я відшукав особливий підхід до всіх учасників: і тих, які лишаються, і тих, які покидають проект. Я  завжди на їхньому боці. Обов'язково! Співчуваю їм і вболіваю. Я хочу, щоб вони відчували в мені захист, тил, надійну стіну.

- Які учасники і які історії вас вразили найбільше?

У нас є хлопчик із сім'ї, у якій 12 дітей. А ще прийшли дуже смішні близнючки. Вони – абсолютно однакові люди. Спитали мене, чи можу я їх розрізнити?" Я дивлюся і кажу: "Дві краплі води!" А вони: "А тепер подивіться на підборіддя". Виявилося, що в однієї там маленька-маленька родинка і тільки так їх розрізняють, інакше - ніяк. А ще в нас є хлопчик, який просто розриває публіку, справжня сучасна рок-зірка!

У проекті усі достойні. І, звичайно, у кожного тренера є суб'єктивний погляд на тих дітей, яких він набрав. Його можна розуміти чи не розуміти, але в кожного з них своє бачення. І розуміння того, як у суперфіналі учасники боротимуться за перемогу.

- Чи був такий учасник, який не пройшов, а вам би дуже хотілося бачити його далі?

- Так. Усіх було шкода. Але одну дівчинку, таку малявочку, найбільше. Ми за лаштунками всі заспокоювали її, фотографувалися з нею, підтримували.

- На кастингу учасники співають "Океан Ельзи", "Тіну Кароль", Вітні Г'юстон… Як думаєте, чому діти обирають дорослі пісні?

- У нас справді мало дитячих пісень, а все тому, що діти дуже хочуть стати дорослими. Але мені здається, що треба лишатися в дитинстві і насолоджуватися ним. Так уміють не всі. Але ті, кому вдається, беруть саме пісні за віком, хоча вони й не завжди звучать. Коли з вуст дитини лунають якісь слова про кохання, це завжди дуже зворушливо. А учасники, думаю, і прагнуть бути такими.

- Як гадаєте, чому діти навчать чи, може, уже навчили вас?

- Дисципліни. Долати своє хвилювання. Бути чесним. А це дуже важливо! Діти - люди, які нагадують нам, що будь-яка неправда вилазить. Вони, як коти і собаки, - не можуть грати. Вони – справжні.

Кожному з нас, дорослих, треба вчитися у них, як брати себе в руки. Я інколи навіть бачив, як після виступу діти заспокоювали своїх батьків. Мама стояла вся в сльозах, а вони казали: "Ну нічого страшного, ми спробуємо ще". Діти – це конкретний приклад того, як треба виходити на сцену й досягати свого.

- Як ви радите налаштовувати дітей, які беруть участь у кастингу на телепроект?

- Треба говорити: якщо вони прийшли на цей конкурс, значить - уже зірки, вже здолали страх, невпевненість у собі й наважилися спробувати себе. Як то кажуть, піймав не піймав, а погнатися можна. Усі переможцями не стануть. Однозначно. Тому треба ще в дитинстві вчитися визнавати свій програш чи непершість.

- Учасникам вдається?

- Дехто спокійно сприймає, дехто засмучується. Але сльози – це емоції. Вони швидко минають. Це нестрашно. Діти вміють миттю перемикатися на щось інше.

- А як ви реагуєте? Вам хочеться усім дітям накупити солодощів?

- Хочеться. А ще хочеться їх  усіх до себе пригорнути. І їм так само. Наприклад, семирічна руденька дівчинка, до якої повернулися тренери, підійшла до мене й питає: "А можна вас поцілувати?" Таке зайченя!

- Вашій названій онуці три роки. Коли подорослішає, чи відпустили б її на такий кастинг?

- Не знаю. Якби вона дуже захотіла, то так.

- За лаштунками ви підспівуєте учасникам. Поза роботою теж співаєте?

- Знаєте, як Вірка Сердючка казала: "У нашій країні кожен, у кого є рот, той співає". Тож я співаю усе, що в голову прийде. Особливо з інститутського репертуару, з народного. Я граю на баяні і на гітарі, закінчив музичну школу. Хоча на гітарі мене навчили грати хлопці в дворі.

- Ви вперше на телебаченні ведете проект із Катею Осадчою…

- Так, у нас чудові стосунки, тому працювати дуже комфортно і легко. Я думав, що під час зйомок буде якась втома (ми ж тут із сьомої ранку до пізнього вечора), але все чудово. Діти надихають, вони – дивовижні і заряджають нас усіх.

Не пропустіть проект "Голос. Діти" уже з 25 січня о 21:00 на "1+1".

Читайте також: Творці й ведучі "Голосу. Діти" розповіли, що залишилося за кадром проекту