Злата Огнєвіч продемонструвала розтяжку та розповіла про день народження

Світське життя з'ясувало, що Злата Огнєвіч вже три роки займається класичними танцями.

Катя Осадча дізналася, чому українська співачка почала займатися балетом, а ще – як вона відсвяткувала 30-й день народження.

Злато, вітаю! Вибач, що перервали твій урок! Це балетні тортури, можна сказати.

– Я часто благаю про милосердя, коли не можу терпіти, мені дуже боляче.

Мені на це дивитися боляче!

– Я вже звикла. В перший рік мені було дуже боляче. А я займаюсь більше трьох років вже.

Злато, а чому саме балет? Адже в цьому танці результат видно лише через кілька років?

– То була моя мрія з дитинства. В мене татко військовий, ми багато переїздили. Тільки я приходила на кастинг, казали: "Потрібно вже їхати". І я зараз втілюю свою мрію дитинства.

Не так давно вийшов твій клиіп, де ти танцюєш контемпорарі, сучасні танці. Чи вийде коли-небудь відео, де ти танцюєш балет?

– Ні, ніколи! Я займаюсь для себе.

Ось так, тричі на тиждень займатися. Чи маєш якусь мету?

– Це з якогось боку і спорт також, і можливість тримати гарну форму. З тих пір, коли я почала займатися балетом системно, я себе краще почуваю, схудла на 2 розміри. Зараз в мене XS. Коли тільки починала, зрозуміла, що мені складно робити підтримки, оці оберти, тому що вага була десь 55 кг, зараз 50,5. Воно реально відчувається. В мене наче крила за спиною з'явилися.

Це твої пуанти?

– Так. Ось цей силіконовий вкладиш підкладаю в пуанти, це п'ятак називається, щоб не так було боляче. Бо було дуже боляче в перші разпи, шукала, що підкласти. Зараз балерини подивляться і кинуть в мене камінням.

Ти згадала, що балет – це гарна фізична підготовка. А дієт ти дотримуєшся?

– Я не їм солодке: торти, вареники. Картоплю десь три роки не їла, кукурудзу також, молоко та сир – мінімальної жирності. Це складно, я дуже люблю солодке. Зараз роблю вдома сама солодощі: у фініки кладу волоський горіх, поливаю медом, стоїть добу і вранці дуже смачно з кавою, або чаєм. Раніше я могла з'їсти гору пончиків з цукровою пудрою, до 27 років.

А потім пончики почали відкладатися на талії?

– Я дивлюся на старі фотографії, вони й були на талії, просто виглядали гармонійно. І коли худнеш, риси змінюються, і мені подобається бути більш стрункою.

В тебе нещодавно був ювілей, 30 років. Ми тебе з цим вітаємо!

– Дякую!

День народження ти зустріла в Еміратах. Якою компанією їздила? З бойфрендом?

– Ні, тому що все складно в нього по роботі. Компанія була дуже маленька. Я свій День народження не розцінювала, як велику подію. Ну, 30 років, наступного року 31 буде.

Як саме зустріла своє 30-річчя?

– Вмене був шопінг, купила гарну каблучку. Я сама собі купляю, коли в мене великий проект чи концерт, чи кудись їду. Бо сувеніри загубляться, а прикраси нагадують: це я була в Дубаї, це – в Чикаго, така пам'ять. Тож, прикрас набралося вже.

Увечері був ресторан, морепродукти, невеличкий феєрверк. Вони знають, що я дуже люблю феєрверки. Для мене це з дитинства спогади, коли я ще жила у Криму і там двічі на рік влаштовували свято. Ми всім містом йшли дивитися феєрверк. Тому друзі вирішили мені подарувати такі дитячі спогади. Було ще сафарі, прогулянка нічним Дубаєм та купання в Перській затоці. На мене місцеві дивилися, як на божевільну, бо для них це дуже холодно – 23 градуси вода. А для мене це як в Криму на початку липня, наприклад. І я купалася собі.

Як привітав бойфренд?

– Ніжними словами, поцілунками, обіймами, квітами і дуже гарною прикрасою. Він знає, що я люблю прикраси, це моя слабкість.

Каблучку подарував? Можливо, то пропозиція була?

– Ні. В нас, звичайно, були такі розмови, але поки треба почекати трохи.

Ваші батьки знайомі?

– Так, давно вже.

Батьки приїжджали в Київ привітати тебе?

– На жаль, не вийшло. Ми хотіли зустрітися до Водохреща, але потрібно коштів багато. В мене зараз батьки дуже переживають. Я розумію, що мої проблеми, порівняно з біженцями, мізерні, але це мої батьки. В них вимикають світло. В оселі, де вони живуть, 14 градусів. Через це мама і тато перехворіли грипом з температурою, з бронхітом. І я не знаю, як цьому завадити.

Думаєш перевезти до Києва їх?

– Потрібно, щоб вони тут якось працювали. Щоб їм виплачували пенсії, щоб вони десь жили. Потрібно займатися продажом нерухомості в Криму, а там зараз не дуже хочуть купувати. Я застала момент, коли хотіли купувати, і нам вдалося на початку анексії продати якусь нерухомість, та в мене і сестри є своє житло в Києві і під Києвом. Але зараз це не вдасться зробити.

В твоєму дитинстві були традиції святкування твого Дня народження, але це були важкі 90-ті. І світло вимикали, і грошей не було, продуктів не було, і мама спеціально їздила до центру Сімферополя, аби купити якісь шпроти?

– Так, шпроти і мандарини взагалі були таким дивом, а ще – сир з дірочками – справжній делікатес. А ще – "Нутелла". Я завжди замовляла величезну банку. Мені подобалося мазати її на грінки. Це з дитинства кохання.

Дякуємо, Злато, бажаємо тобі натхнення в твоїх заняттях балетом і з Днем народження!

– Дякую!

Відео: Світське життя на балетному уроці Злати Огнєвіч: