На гала-концерт з’їхалися талановиті бійці зі всіх куточків країни. Їх зустрічали оплесками понад 1,5 тисячі глядачів. Фестиваль планують проводити щороку. Гала-концерт фестивалю пісень, народжених в АТО, об’єднав 20 виконавців зі всієї України. Свої авторські композиції співали хлопці з Дніпропетровської, Житомирської, Херсонської, Івано-Франківської, Сумської, Луганської та інших областей. Відкривав фест гурт з Дніпродзержинська «SilverTown» . Пісню «Україна - це ми» написав гітарист колективу, боєць 93-ї бригади Андрій Касенюк.

У мирному житті учасники фестивалю – викладачі, ді-джеї, журналісти, логісти, приватні підприємці, пожежники. На фестивалі вони співали про пережите. Репертуар вийшов на будь-який смак: від ліричних пісень до року та гумористичних замальовок. Були й спеціальні гості: співаки, волонтери, військові журналісти.

Цьогорічний фестиваль пісень, народжених в АТО, – це лише початок, переконані організатори. Його планують зробити щорічним. А ще хочуть записати диск з композиціями талановитих військових. Упевнені: справжніх героїв має чути вся Україна. До журі фестивалю увійшов військовий кореспондент ТСН і ведучий новин Спецкор на каналі 2+2Моторний обере найкращу композицію на фестивалі "Пісні, народжені в АТО" Олександр Моторний.


Які враження від концерту «Пісні, народжені в АТО»? Яка загальна атмосфера панувала? Що найбільше запам’яталося?

Враження водночас найприємніші та дуже зворушливі, тому що зал був ущент заповнений, люди навіть стояли на сходах, чого організатори не очікували, оскільки того дня в Дніпропетровську відбувалося багато інших заходів. Але було понад півтори тисячі людей, багато хто прийшов з дітьми, з дружинами. Можливо, не всі хлопці, які виходили на сцену, мали музичний слух, але їхні пісні були щирі та відверті й на 100% присвячені пережитому. Зал кожного зустрічав стоячи, аплодував, не відпускав зі сцени. Просто неймовірну подяку треба висловити організаторам цього заходу, бо зібрали цих людей, вмовили їх приїхати, адже у кожного з учасників за плечима війна, психологічні травми. Були батьки кількох полеглих бійців, які до своєї загибелі написали пісні, – і це окрема історія. Ці батьки приїхали, хоч і розуміли, що для них це все буде ніби «оголений нерв». Тому враження найприємніші, і якщо є домовленість про регулярність цього заходу в країні – це чудово! Я думаю, що цей проект має жити і, можливо, одного разу вирушить на передову, до хлопців, бо їм там така підтримка дуже потрібна.

 

Яка з пісень, серед усіх, найбільше запала в душу та зачепила?

На фестивалі знайшлося місце навіть кільком доволі веселим пісням, гумористичним – їх хлопці виконували залюбки й так само добре зустрічали глядачі. Але я б розділив ці пісні на кілька категорій за настроєм, як-то: пісні-балади, які описували ті чи інші події, а також пісні про конкретних людей, які я б назвав піснями-реквіємами. Так, усі вони про війну, про АТО, силу духу, про любов до України. Була пісня про прикордонника, який загинув на кордоні під час обстрілу наряду (пісня «Олеженька»). Була група хлопців, які виконали пісню про Донецький аеропорт. Мабуть, мені ця пісня дуже близька, бо самому, як і багатьом журналістам, довелося там побувати. І, власне, коли я її слухав, дивився на відеоряд, що супроводжував цю пісню, дуже багато моментів згадувалося: хлопці, події… Але я б не міг сказати, що це якісь мої фаворити особисті, бо, якщо відверто, мені сподобалося все! Тобто не можна ті пісні, що я назвав, виокремити як кращі за інші, просто коли вже дійсно треба сказати про пісні, що най-найбільше запам'яталися, то це саме вони.

 

Не можна не помітити, що на Вас цей концерт справив враження. Але Ви були не простим слухачем, Ви були ще й членом журі. Як Вам було у цій ролі?

Дивіться, організатори дуже справедливо вийшли з цієї ситуації. Вони нагородили дипломами всіх учасників. Думаю, що згодом варто буде когось якось виділяти чи відзначати. Але на цьому першому концерті – цього робити було не варто, оскільки перемога саме в тому, що фестиваль відбувся, що ці хлопці приїхали і що був повний зал, глядачі були раді бачити все дійство, вітати й зустрічати цих виконавців. Тому я був більше слухачем, і щастя, що не довелося нікого обирати.

Звісно, це фестиваль, було дуже багато заявок. У відборі учасників гала-концерту всі покладалися більше на фахових професійних людей: були присутні кілька волонтерів, як співачка Світлана Тарабарова та Христина Соловій. сама пише просто неймовірні пісні! Ось подарувала мені диск зі своїми піснями – уже третій день переслуховую в режимі нон-стоп. Дуже зворушливі пісні! Я чув їх раніше, але лише на цьому концерті познайомився з виконавицею. І саме ці волонтери відібрали учасників цього концерту, зважаючи на більш музикальні аспекти.