"Бідолашна дівчина з тяжкою хворобою і без удачі в особистому житті": чому ми маємо хибне уявлення про Лесю Українку (“Реальна історія” з Акімом Галімовим)
Про цікаві факти життя Лесі Українки розказав Акім Галімов у “Реальній історії”.
Леся Українка — одна з найпопулярніших постатей української літератури. Що знає пересічний українець про неї? Вона була талановита, мала складну хворобу, а ще багато невдалих романів. Насправді її історія глибша, а найбільш відомі факти — те, що дозволяла знати радянська влада. Детальніше у питанні розібрався Акім Галімов у новому випуску “Реальної історії”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як нищили Параджанова за "Тіні забутих предків": "Реальна історія" з Акімом Галімовим
Чому Леся Українка стала зброєю більшовиків після смерті
Серпень 1913. Час занепаду Російської імперії, популярність комуністичного руху зростає. Одна більшовицька газета друкує некролог про Лесю Українку, в якому виставляє її завзятою соціалісткою. Так протягом десятків років влада СРСР намагалася використати постать поетки для пропаганди. При цьому, її твори піддавалися цензурі через націоналістичні мотиви. Чому ж радянська влада просто не намагалася стерти факт її творчості та існування, як вони робили це з іншими українськими творцями?
Остання українська еліта
За радянською версією, родина Лариси Косач (справжнє ім’я Лесі Українки) була дрібними поміщиками, і це не могло бути далі від правди. Косачі — це дворянський козацький рід та українська еліта. Батько Петро Косач, був меценатом та чиновником, мама — відома українська письменниця Олена Пчілка. Тітка Олена Косач була революціонеркою, а дядько Михайло Драгоманов істориком. Родина дуже вплинула на українську ідентичність Лариси. Усі діти отримали гарну домашню освіту, адже батьки не хотіли відправляти їх до зросійщених гімназій. Родина підпільно видавала українські книжки, що було заборонено Емським указом 1876 р. — за це їх ледь не вислали. Через переслідування родина була змушена виїхати на Волинь. Там Леся застудилася і захворіла на туберкульоз кісток.
Леся — українка
1888. Разом з найкращою подругою Людмилою Старицькою і братом Михайлом вирішили перекласти українською деякі європейські твори. Щоб обійти Емський указ було вирішено друкувати з російською орфографією. Для цієї мети Леся організовує гурток “Плеяда”. Та всі намагання були марними — цензурою переклади були заборонені.
1908. Леся з матір’ю відправляється до Відня на лікування. Їх візит припадає на період демократичних виборів — явище, яке Леся не могла уявити в Російській імперії. Враження від виборів, а також спілкування з галицькими студентами про те, що будь-яка імперія — це кайдани, переконують письменницю: українці повинні мати власну державу.
1910. Леся Українка пише відверто антиросійський твір “Бояриня”. У ньому вона розповідає історію Оксани: дівчина вийшла заміж за козака, який став боярином. Вона вимушена переїхати до Росії, і життя там викликає у неї відразу та розпач. Звичайно, твір заборонили. Вперше на території України його легально видали лише в 1989 р.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому від нас приховували справжній День перемоги: "Реальна історія" з Акімом Галімовим
Рух за права жінок
Лесі завжди була близька ідея рівноправності. Олена Пчілка, мати поетки, разом із засновницею української феміністичного руху Наталею Кобринською раніше вже видали жіночий альманах “Перший вінок”, який просував революційні на той час ідеї жіночої освіти. Проте в деяких своїх вчинках Леся обурювала навіть власну матір. Поетка завжди говорила про свої почуття відкрито, а коли Климент Квітка у 1903 зробив пропозицію одружитися, вона відмовила і запропонувала просто жити разом. Жінка не хотіла вінчатися, адже тоді потрібно було б дати обітницю коритися чоловікові.
Смерть та значення
З 1905 року після Лютневої революції Емський указ припинив дію, а твори Лесі Українки набули популярності серед людей. Останні роки вона з чоловіком прожила в Грузії. 1 серпня 1913 поетка померла в 42 роки. Її поховали в Києві на Байковому кладовищі. Похоронна процесія була настільки масштабна, що місцева влада боялася проукраїнського мітингу.
Постать Лесі Українки стала популярною в народі, і саме це хотіли використати совєти. Вона — один з багатьох прикладів перекручування та спотворення справжніх фактів для пропаганди. Важливо розглядати її історію не через призму радянщини, а досліджувати її справжній життєвий шлях та творчість.
Дивіться повний випуск “Реальної історії” про Лесю Українку:
