3 квітня виповнюється 105 років від дня народження Олеся Гончара (при народженні — Біличенко Олександр Терентійович). Олесь Гончар — видатний український письменник, громадський діяч, літературний критик. Автор "Прапороносців", "Тронки", "Людини і зброї", роману “Собор”, який майже 20 років замовчувався прорадянською літературною критикою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Тарас Шевченко став українським ідолом? (Акім Галімов у проєкті "Реальна історія")
Про Україну
Україно, твій день гряде!
- Дякую Богові, що дав мені народитися українцем.
- Не система винна, що в нас багато кретинів. І хто певен, що при іншій системі їх було б менше?
- Яка дика епоха! З якою сатанинською силою нищилася Україна! За трагізмом долі ми народ унікальний. Найбільші генії нації — Шевченко, Гоголь, Сковорода — все життя були безпритульними. Шевченків “Заповіт” написано в Переяславі в домі Козачковського, Гоголь помер у чужому домі, так само бездомним пішов із життя й Сковорода… Але сталінщина своїми жахіттями, державним садизмом перевершила все. Геноцид винищив найдіяльніші, найздібніші сили народу. За які ж гріхи нам випала така доля?
- Сама історія запитає кожного з нас у цей день: хто ти? Чи справді вичавив із себе тоталітарного раба, чи здатен відстояти себе як людину, відстояти завтрашній день своєї згорьованої, прекрасної України?
росію погубить ненависть, яку вона розпалює в собі, – ненависть до України…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До дня народження Тараса Шевченка: актуальні вірші про Україну та її боротьбу з загарбниками
Про українську мову
"Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її".
- Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.
- Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.
- Ми не є і не повинні стати народом суржикової мови чи мови мертво-декоративної.
- Той, хто зрікається рідної мови, часто й не розуміє, що в цьому вже є елемент відступництва, елемент зради.
- Мова народу для письменника — це як повітря для життя, це все його найдорожче і найсвятіше. Мова — душа кожної національної культури, джерело й запорука її розвитку, про це слід кожному і завжди пам'ятати. …Свого часу всупереч виступам письменників-депутатів Рильського, Бажана та інших, нам був нав'язаний псевдодемократичний хрущовський закон (вердикт?) про необов'язковість вивчення української мови в школі, хоча в жодній цивілізованій країні не може питання постати так, що рідну мову можна вивчати, а можна й ні.