Ікона відома як чудотворна та захисна. За переказами, вона з’явилася в 1654 році у храмі святих Бориса і Гліба у місті Вишгород. Через кілька років храм було зруйновано, але сама ікона, нібито за Божим промислом, попливла течією Дніпра й була знайдена мешканцями Подолу в Києві. Це вважають знаком зверху.
Після цього святиню урочисто перенесли до Києво-Братського монастиря (який існував при Києво-Могилянській академії), де ікона прославилася багатьма зціленнями. Упродовж століть вона була джерелом духовної сили для вірян і символом захисту столиці.
На початку ХХ століття монастир закрили, а сама ікона зникла. Проте в музеях зберігся її список (копія), створений у XVIII столітті. Зараз ця копія зберігається в Національному художньому музеї України й має важливе значення для культурної та духовної спадщини.
До цього образу Божої Матері традиційно звертаються з проханнями:
У народі вважається, що Богородиця, як найближча до Бога заступниця людей, особливо чує тих, хто молиться з чистим серцем і щирою душею.
У народному календарі 2 червня відоме як день святого Никифора, якому приписували здатність виганяти зиму і сприяти буянню природи. Звідси й назва — дубодер: у цей день заготовляли дубову кору для ліків, для дублення шкіри та в господарських потребах.
Також цього дня:
За народними уявленнями, на Никифора не слід:
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковний календар на червень 2025: коли Трійця та Петра і Павла за новим календарем