Це фантастична антиутопія, яка отримала Ґран-прі журі на Берлінале, 100% схвалення критиків на Rotten Tomatoes і статус «антиейджистського протесту». Головна героїня Тереза – жінка, яка у свої 78 кидає виклик державі, суспільству і власному страху перед старістю.
Ми зібрали найцікавіші факти про цей фільм, який ламає кліше про те, що пригоди – лише для молодих.
Події фільму розгортаються у недалекому майбутньому, де уряд Бразилії створює «колонії» — ізольовані поселення, куди примусово переселяють літніх людей, щоб «розвантажити економіку» та дозволити молоді бути продуктивною.
Майже 80-річна Тереза, яку грає Деніс Вайнберґ, тікає з такої колонії в подорож Амазонією, щоб встигнути здійснити мрію. На своєму шляху вона зустрічає диваків, шаманів і власні спогади. Фільм досліджує тему гідності, права на свободу та того, як суспільство трактує вік як «кордон можливостей».
Режисер Ґабріель Маскаро пояснює:
«Я хотів зняти фільм, який би став одою свободі, показуючи бунтівну жінку за 70. Мені незвично бачити літніх головних героїв у кіно, тим паче в антиутопіях. Часто здається, що бунт проти системи – це щось, що призначене лише для молоді».
Світова прем’єра Блакитної стежки відбулася в Основному конкурсі Берлінського міжнародного кінофестивалю. Картина отримала Ґран-прі журі – Срібного ведмедя та Приз екуменічного журі, ставши однією з головних сенсацій фестивалю. На Rotten Tomatoes він має 100% позитивних рецензій, а Cineuropa відзначає, що це «вибухове поєднання потужної головної героїні, приголомшливих пейзажів, гострого гумору та містичних ритуалів.
«Блакитна стежка — справжнє задоволення для перегляду»
Міжнародні медіа вже охрестили Блакитну стежку головною антиейджистською стрічкою десятиліття. The Hollywood Reporter назвав її «ляпасом дискримінації за віком», Screen International – «протестом проти ейджизму», а Slant Magazine – «натхненною історією про жінку, яка відмовляється сприймати вік як обмеження».
На думку критиків, Блакитна стежка кидає виклик усталеним уявленням про старість у кіно – замість безпомічності глядач бачить героїню, сповнену гідності, гумору й жаги до життя.
Маскаро створив фільм під впливом спогадів про власну бабусю:
«В моєму дитинстві наш родинний будинок завжди був повен людей, адже старші члени сім’ї мешкали з нами. Я пам’ятаю, як моя бабуся навчилась малювати у свої 80, переживши мого дідуся. Замість депресії в неї з’явилися нові горизонти. Це змінило моє сприйняття старіння, спонукало до досліджень і бажання зняти цю картину».
Цей особистий мотив відчувається у кожному кадрі – у теплоті зображення, в акцентах на людяність і в тому, як Тереза не просто тікає від системи, а шукає сенс життя.
Український прокат Блакитної стежки – унікальний випадок. Комік Василь Байдак дізнався про стрічку під час запису ЦЕЙВО ПОДКАСТУ з Іллею Дядиком, програмним директором компанії Артхаус Трафік.
Коли йшлося про малопомітні фільми без блокбастерних бюджетів, Байдак жартома запропонував сам стати дистрибутором. Жарт став реальністю – спільно з Артхаус Трафіком, він придбав права на фільм і тепер особисто займається його промоцією.
Українську версію фільму створили спеціально для прокату, і до неї долучилися не лише професійні актори, а й зірки шоубізнесу. Голоси героям подарували Ірма Вітовська, Володимир Дантес, сам Василь Байдак. Також у фільмі є кілька камео: глядачі почують Аміля та Раміля Насірових з гурту Курган і Agregat, телеведучого Сергія Лиховиду, співачку та модель Дашу Астаф’єву.
Головну роль у дубляжі отримала 70-річна Олена Стукалова з Миколаєва, яку знайшли через «народний кастинг» і чий голос став справжньою знахідкою.
Головну роль виконала Деніс Вайнберґ, маловідома в Бразилії акторка театру, яку режисер свідомо обрав через її «відсутність медійного багажу». Її партнером на знімальному майданчику став Родріґо Санторо – зірка серіалів Світ Дикого Заходу, Загублені і фільму 300 спартанців.
Серед продюсерів – Джанкарло Насі (співпродюсер українського Памфіра) та Сандіно Саравія Віней, який працював над тричі оскароносною Ромою Альфонсо Куарона.
Музику для фільму написала Домініка де Соуза, відома саундтреками до незалежних бразильських фільмів, а операторська робота Лули Карвалью передає Амазонію як одночасно рай і пастку – прекрасну й небезпечну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Напрочуд точний тест на рівень емоційного інтелекту: що ви побачили першим на зображенні?