Думаю ви погодитесь, що в кожного з нас є місто, яке завжди залишиться в нашому серці. Місто, з якого для нас починалося щось важливе: перша закоханість, студентські мрії, кар’єра чи батьківство. І для багатьох це — Київ.
Київ дуже багатогранний. Він такий різний для кожного, але водночас завжди неповторний, щемкий та незабутній. Особливо сьогодні, коли його краса поранена війною і кожен спогад про нього набуває ще глибшого змісту.
До Дня Києва ведучі каналу 1+1: Соломія Вітвіцька, Людмила Барбір, Руслан Сенічкін, Єгор Гордєєв, Тімур Мірошниченко, Наталя Островська, Марічка Падалко, Святослав Гринчук, Юрій Горбунов та Катерина Осадча поділилися з сайтом 1plus1 найщирішими думками про улюблені місця столиці, її настрій і той особливий зв’язок, який не переривається вже багато років, а то й десятиліть.
Київ — це моє місто. Воно найкомфортніше для життя. Найкрасивіше, з неймовірними краєвидами, сходами та заходами сонця. Дуже красиві околиці міста. Мої улюблені місця — біля дамби на водосховищі чи Оболонська набережна. На Подолі обожнюю гуляти, зустрічатися з друзями.
У мене про Київ тільки найтепліші, найкращі спогади! Навіть попри те, що Київ зараз є мало не головною ціллю ворога і постійно під обстрілами, все одно тут почуваю себе найкраще і хочу залишатися в моєму місті.
Люблю Київ за свої 25 років життя в ньому! Тут пройшла важлива частина мого життя. Тут народився мій синочок Тарас, в Михайлівському соборі я його хрестила. Кожен куточок Києва для мене щось значить, до мене говорить. Це багато спогадів з мого життя. Люблю за київську перепічку, за прогулянки Андріївським узвозом, за Володимирську гірку.
Я закохалася в Київ, коли була тут вперше в 5 років. Відтоді запам’ятала Софію Київську, Лавру, Зоопарк і газовану воду, яку тоді продавали на вулиці у спеціальних автоматах. І ще Байкове кладовище – ми з батьками приїхали аби знайти могилу мого прадіда, який загинув у Другій Світовій війні.
Люблю це місто за те, що тут відбуваються важливі історичні події нашої України і я можу бути безпосереднім учасником їх. Київ став мені таким близьким і рідним. З Днем народження, Києве мій!
Я люблю Київ за те, що він мене як громадянина України, народженого в Дніпрі, свого часу гостинно прийняв. Київ мені снився, коли я ще навчався у 7-му класі. Пам’ятаю сон, що я живу у Києві. І так сталося, що через тиждень була організована з класом туристична поїздка саме в столицю нашої країни.
І з Києвом я познайомився в 1990-му році. Відтоді його і полюбив. А вже у 2003 році я переїхав сюди жити. Мені тут дуже комфортно і затишно. Київ – це колиска Європи. Шановні українці, вивчайте історію України, історію Києва!
Як можна не любити Київ? Я тут народився, виріс, здобув освіту й улюблену роботу, закохався, одружився, став батьком. З одного боку, це місто, яке не зупиняється ні на хвилину (зараз тільки в комендантську годину), а з іншого – воно дуже затишне. Тут є безліч куточків, де можна погуляти одному або з друзями. А які неймовірні парки й сквери, Ботанічний сад, а схили Дніпра? На ці схили можна дивитися годинами, власне, що я і роблю.
У мене була мрія – жити з видом на схили Дніпра і нещодавно вона здійснилася. Київ має свій неймовірний вайб, який відчувають його мешканці. Всі великі історичні події відбувались саме в Києві, тому — це повноцінне серце нашої країни!
Юрій Горбунов
В Київ я закоханий з першого дня, як приїхав вступати в театральний інститут у 1988 році. Відтоді мої улюблені місця це ті, де ми ще студентами гуляли: Володимирська гірка, вулиця Ярославів вал, де був, власне, інститут, це Бесарабка – туди ми бігали студентами пробувати курагу, це район Золотих воріт і Лук’янівка, де був гуртожиток. Андріївська церква у свій час мене дуже вразила.
Сьогодні в мене є нове місце, яким я приємно вражений – це Пейзажна алея. Вона розрослася останнім часом, з’явились мальовничі доріжки, сходи на Воздвиженку. До речі, цей район мені теж подобається. Київ закохує в себе раз і назавжди всіх, хто сюди приїжджає.
Катерина Осадча
Якщо мене питають про Україну, звичайно моя розповідь завжди починається з рідного міста, де я пишаюсь всім! У цю святкову неділю ми сідали з батьками на 18 тролейбус і їхали на Андріївський, на вернісаж художників, що було окремим святом у святі.
Володимирська гірка, каток крижинка під аркою, де я так і не стала фігуристкою, морозиво в металевих креманках біля пасажу, пташиний ринок на Куренівці, де був куплений найліпший друг дитинства — рудий кіт Макс. А ще — міністерські озера, центральний пляж і Гідропарк, Церква на Мостицькій і нереально довга дорога з зупинки тролейбуса додому, яку потрібно було подолати сидячі у тата на плечах.
Я дуже люблю Київ. Я тут народився, з ним пов’язано багато спогадів. Це місто навіть не людей, а простору. Усі міста змінюються – хтось приїжджає, хтось виїжджає, але навіть якщо у Києві буде велика зміна людей, все одно залишиться та сама атмосфера. Це унікальна історія для міст. Тому що Берлін, Париж, Лондон – це все міста людей. А в Києві якась енергія йде з землі.
Страшенно люблю місце, де зараз мешкаю. Жив там колись малим і тепер знову туди повернувся. На перехресті всього – дивишся на місто вікна свого дому і просто заряджаєшся. Люблю те, що називають «Латинським кварталом». У кожній європейській столиці є свій Латинський квартал — тут живуть студенти великих вишів. У нас це насправді мало хто знає, але у Києві це вулиці Гончара, Коцюбинського, Хмельницького. От історично так. Люблю цей район. Дуже він для мене київський.
Київ змінюється, але він для мене завжди залишатиметься теплим, розміреним та атмосферним. Ніяка війна не відніме у нас любов до рідного. До рідного міста, країни. Навпаки — посилює й об'єднує у боротьбі за майбутню перемогу.
Київ для мене є важливим місцем сили. Відчула це вперше, коли в років 19 поїхала надовго з дому до США на навчання. Поїхати на рік з України в 90-х це не те саме, що поїхати зараз. Це був зовсім інший світ, який тоді дуже сильно відрізнявся від нашого. Попри сильну відмінність стилю життя і розвитку між тодішньою Україною і Сполученими Штатами перші пів року я насолоджувалася новими можливостями, а наступні пів року рахувала дні до того часу, як повернуся додому. Кожен день прокидалася і думала: «Боже, як здорово, що я повернулася».
І щось подібне було і зараз, коли треба було вивозити дітей в безпечне місце у лютому, на певний час залишати місто і потім їх повертати додому. Як ніколи усвідомлення цього року, що рідна земля, рідний дім, рідна квартира, рідне ліжко – воно само по собі дає тобі силу, яку не можна нічим виміряти.
Я вперше побувала у Києві у дванадцять років. Приїхала з мамою до її брата, який тут живе з родиною. Ще тоді памʼятаю, що захотіла переїхати у це місто. Любов до Києва складно пояснити. Я справді обожнюю це місто всім серцем. Моє серце — в Києві.
Як ви вже зрозуміли, я належу до числа «понаїхали», тому радити можу вже розпіарені місця. Мені подобається Маріїнський парк, музей води, планетарій та звичайні прогулянки оболонською набережною. Раніше я завжди прогулювалась Майданом, відчувалась там легкість, тепер це місце набуло інших сенсів.
Загалом Київ люблю за те, що він вміє поєднувати високий темп, оперативність і можливості — із таким приємним «ніхто мене не чіпайте, я тут просто трохи собі посиджу». Поділюсь улюбленими місцями у Києві.
► Пейзажка. Місце наче із казки, де можна ненадовго загубитись не особливо далеко відходячи від велелюдних центральних вулиць. У будь-якій незрозумілій ситуації — йди і відпочинь собі в котячому роті!
► НСК Олімпійський. Купа яскравих спогадів, величезний спектр емоцій. Євро 2012, матчі збірної України, гучні єврокубкові перемоги. Місце, яке дуже ефективно може телепортувати у час, коли не було війни, а лють — лише азартна і лише щодо спортивних суперників.
► Батьківщина-мати й простір біля неї. Коли тільки перебрався до столиці — страшенно любив там гуляти. Після затишних і компактних львівських вуличок — отакі величезні відкриті простори та гігантський пам'ятник, який видно за кілометри — справляли враження чогось нового і незбагненного.
► ВДНГ. Донька спершу ніяк не могла запам'ятати як воно називається і говорила просто «те місце, куди ми їздимо розважатись». Унікальна івент-пісочниця, де твій досвід залежить від заходів, які відбуваються. А їх, на щастя, зараз існує неймовірне різноманіття, на будь-який смак.
► Ботсад Гришка. Навесні, особливо коли цвіте бузок — сюди притягує просто магнетично. Сеанс ароматичного гіпнозу довжиною в кілька годин за ціною звичайного вхідного квитка.