У відвертій розмові з Раміною Есхакзай дружина ведучого Тімура Мірошниченка поділилася особистим досвідом виховання дітей, зокрема прийомних, та розповіла про реальні проблеми сирітства в Україні.
«Діти-сироти в закладах і звільнені військовополонені — це однакові очі. І ті й ті радіють. Діти радіють, бо ти прийшов, щось нове приніс, якусь іграшку. Військовополонені раді, що вони на рідній землі, але ми ніколи не зрозуміємо, що вони пережили, це неосяжне для нас. Те саме проживають діти — неосяжний біль, і він, напевно, схожий з відчуттями з полону, тому що ти перебуваєш там поза власною волею, ти відчуваєш там приниження, ненависть, гнів, ти не володієш своїм часом, тілом, життям, ти можеш переживати постійно насильство над собою, не маючи змоги захиститися», — зазначила вона.
Родина Мірошниченків виховує чотирьох дітей, серед яких — двоє прийомних. Інна зізналася, що період адаптації зі старшою донькою був надзвичайно важким:
«Дуже страшно було. До тебе додому приходить людина, яка уже сформована, і ти з нею уживаєшся. У тебе до неї може не виникнути почуття любові, а скажімо, неприязнь, і це неконтрольовані почуття. Тебе може щось бісити, наприклад, запах. Ти можеш це змінити? Ні! Нам було дуже важко, ми не були готовими до Ангеліни такої, якою вона була. Вона постійно плакала й ніби провалювалася кудись. Ти розмовляєш з нею, а вона наче дивиться крізь тебе й відповідає рандомними словами», — поділилась вона.
В інтерв’ю Інна також згадала шокуючі спогади прийомної доньки, які пов’язані з травматичним досвідом з дитячого будинку:
«У нас були випадки, коли я відкривала дівчачу спальню і бачила, що Ангеліна стоїть і душить Мію. І ти не знаєш, чого вона її душить. Якщо діти в закладах пережили насильство, вони потім не можуть відмежувати, що так недобре, можуть це насильство переносити далі у своє життя. Бо психіка все нормалізувала, дитина думає: «Якщо зі мною так чинили у дитинстві, то і я так буду чинити». Особливо коли це робила людина, на яку дитина спиралася. Тому такі діти часто стають агресорами, адже їм ніхто не пояснив, що це неправильно. У Ангеліни немає спогадів, вони наче спалахи у неї. Через те що у Марселя неконтрольована агресія, він часто впадає в істерики, які неможливо зупинити, і він виривається, бʼється, іноді нам з чоловіком доводиться годину вдвох тримати маленького хлопчика. Зараз вже трошки краще стало. В нападі такої істерики Ангеліна запропонувала його звʼязати. Я спочатку думала, що це фантазія така, запитала: «Ти коли-небудь бачила, щоб когось звʼязували?». Вона відповіла: «Мене звʼязували». Сказала, що коли була маленькою, себе кусала, і за погану поведінку її звʼязували. Я почала з нею говорити, що це ненормально, а вона розплакалася, сказала, що їй це не подобалося, але ніхто не говорив, що це не окей. Я запитала, хто це робив, вона відповіла, що лікарі», — розповіла Інна.
В інтерв’ю вона також підняла тему біологічних батьків Ангеліни, та розповіла, що вони вийшли з нею на зв'язок.
«Батьки Ангеліни знайшли мене. Нічого поганого сказати не можу, вони мені дуже дякували, дуже навʼязувалися, запитували, коли зможуть побачити Ангеліну, я попросила почекати кілька років. Я в них не сумніваюся, переконана, що ці люди мають високі моральні стандарти. Вони разом випустилися з закладу, все життя прожили разом, одружилися і за рік народили дитину. Я переживаю, що хтось може використовувати їхню неспроможність оцінити ситуацію у своїх корисливих мотивах. Тому в якийсь момент вони стали дуже нав'язливими, і я написала тим людям, від яких вони дізналися наші контакти, що викличу поліцію, якщо так триватиме. Й вони перестали писати. Я не проти, щоб вони побачилися, коли у моєї дитини виникне цікавість, з'явиться бажання дізнатися про своє коріння», — поділилась вона.