Коли дитина втрачає інтерес до навчання у батьків це викликає тривогу, розгубленість і бажання негайно «виправити» ситуацію. Батьки починають шукати причину: чи не лінь це, чи не вплив гаджетів або, можливо, погана школа? Часто в хід ідуть навіть заборонені методи — порівняння з іншими дітьми, погрози та спроби контролю.
Але замість покарань і тиску варто зробити крок назад і подивитися на ситуацію глибше. Чому дитина відмовляється вчитися? Що саме її демотивує? І що можуть зробити батьки, щоб підтримати, а не зламати інтерес до знань?
Українська блогерка, інфлюенсерка та мама Людмила Коваленко поділилась особистими висновками, що справді працює, коли дитина не хоче вчитись, а чого краще уникати.
Син Людмили, Платон пішов до школи у 7 років. І тоді, за словами інфлюенсерки, родина свідомо відмовилась від раннього інтелектуального навантаження — жодних курсів «англійської з пелюшок» чи «вундеркіндських» програм.
«Психологічно і фізично він був готовий до школи, але не хотів вчитися. Його не цікавили класичні уроки, не захоплювали букви чи цифри», — розповідає Людмила.
Початок повномасштабної війни припав, коли син Людмили, Платон закінчував 1 клас. Тож, коли уроки перейшли в онлайн — це стало справжнім випробуванням. Як і багато інших дітей молодшого шкільного віку, син Людмили не зміг адаптуватися до дистанційного формату — увага розсіювалась, мотивація зникла. За словами мами, пів року навчання фактично було втрачено і наздоганяти довелося влітку.
Проте переломним моментом стало знайомство з книжками, особливо полюбилась Платону серія книг Лісова школа.
«Домовилися: щодня — 5 сторінок. Не пропускали. Іноді мотивували морозивом чи маленьким бонусом. Результат: за літо наздогнав і навіть випередив однолітків», — зазначила інфлюенсерка.
На відміну від читання, математика не викликала такого ентузіазму, але вихід з онлайн-навчання суттєво змінив ситуацію. За словами Людмили, не всі діти здатні ефективно навчатися через екран — і це не лінь, а вікова особливість розвитку, а з поверненням до офлайну з’явилась більша стабільність і прогрес.
Після обстрілу неподалік державної школи сім’я Людмили вирішила змінити освітній заклад. Нові умови — зміни, відсутність фізкультури, нестабільний графік — більше не відповідали запиту дитини.
Приватна школа з очним навчанням стала якісною альтернативою і головне — хлопчик сам захотів ходити до школи:
«Там ми побачили інше: більше активностей, гнучкий графік, увага до особистості. Але найважливіше — з’явилась мотивація і щоденне бажання йти до школи».
За три роки син Людмили встиг спробувати різні освітні програми
І саме остання, за словами Людмили, виявилась найефективнішою: багато творчості, проєктів, участі у виставах, акцент на внутрішню мотивацію, а не на контроль і оцінки.
Людмила зазначає, що любов до навчання існує, просто іноді її треба не вимагати, а знайти:
«Дитина не повинна страждати від навчання. Вона має рости й радіти тому, що дізнається нове. І наше завдання — не змусити, а створити середовище, в якому їй захочеться вчитися».
Це можна робити через музику. Іноді через хорошого вчителя або навіть — зміни школу, якщо вашій дитині там некомфортно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли відзначається День батька в Україні: що за свято та цікаві факти про нього