Напередодні дня народження Тетяни Бобрікової, 30 квітня, редакція сайту 1plus1 поговорила з нею про те, як змінилося її життя після появи в щоденних ефірах Сніданку з 1+1.
Нова ведуча ЖВЛ представляє в ексклюзивному інтерв'ю згадала перші хвилювання, технічні труднощі, коментарі глядачів і те саме питання, яке найчастіше чула після старту. Також Тетяна пояснила, чому їй близькі голлівудські історії, як вона поєднує ефіри з TikTok і що допомагає їй відновлювати сили після насиченого графіка.
Тетяно, як ви дізналися, що станете новою ведучою ЖВЛ представляє, і якою була ваша перша реакція?
Я раніше працювала на телебаченні, але останні кілька років думала: ну все. Я вже не дуже хотіла цього. Мені якось наше телебачення вже не дуже подобалося і мені постійно в TikTok писали: «Вам треба на телебачення», а я така: «Мм, ні».
Але я завжди казала, що є один проєкт, єдиний проєкт на телебаченні, який міг би мене зацікавити, який мені подобається і який я дивлюся, це Сніданок з 1+1. Тому коли я отримала таку пропозицію, спочатку це була пропозиція познайомитися, я сказала: «Смішно, що це єдиний проєкт, на який мені справді цікаво прийти».
А коли вже пішла мова про ЖВЛ представляє, тут усе взагалі зійшлося. Це моя тема, проєкт, який мені дуже подобається. Тобто я дізналася про це і одразу сказала, що це пропозиція, від якої неможливо відмовитися.
А розкажіть про перший ефір. Ви хвилювалися перед виходом, чи в якийсь момент просто увімкнувся робочий режим?
Ще й як хвилювалася. Хоча в мене на телебаченні вже досить великий досвід: я працювала з 19 років, мені зараз 38. У мене були і прямі ефіри, і включення, але в основному все було в записі.
А тут одразу зі старту: п’ять днів на тиждень, прямий ефір, щодня по буднях. Взагалі не уявляла, як це буде, була дуже перелякана, і мені здається, це було видно. У прямому ефірі буває різне, може щось піти не так, усі це розуміють.
Але перший ефір насправді пройшов дуже класно. Я навіть могла стежити за камерами. Саме це мене дуже лякало на початку: що не встигатиму бачити, коли вони перемикаються, але все вийшло. Ще й наприкінці був сюрприз: я навіть не знала, що Руслан із Людою подарують мені квіти. Це було дуже приємно.
В одному з ефірів, пам'ятаю, були технічні труднощі. Що тоді сталося, чи була невеличка паніка всередині?
Здається, за перші півтора тижні я пройшла майже все, що могло статися. І тепер вже розумію, що може піти не так. Першого разу я, можливо, не завжди була готова, але зі мною завжди команда, яка підкаже і підстрахує. А зараз, коли щось іде не так, я вже думаю: це нормально, я з цим спокійніша.
У другому випуску ми трошечки переплутали і сказали на один рік менше про день народження Ірини Білик. Ми її зробили на рік молодшою. Коли я це прочитала, редакторка мені каже: «Ні-ні, їй зараз 56, здається, років». Я, звісно, виправилася, але люди писали: «Кого ви взяли?». Але мені здається, це найменше, що могло статися. Я не втратила свідомість, я довела ефір до кінця, тому вважаю це перемогою.
Глядачі Сніданку з 1+1 вже бачили вас раніше в сюжетах про Оскар і гучні новини зі світу знаменитостей. Чи дало це вам відчуття, що ви прийшли в ефір не як нова людина, а як вже знайоме обличчя?
Оскар був взагалі окремою історією. Якщо говорити про перший ефір ЖВЛ представляє, то по факту це був уже мій другий досвід у такому форматі, бо першим був Оскар. І після нього я зрозуміла: здається, я впораюся.
Складність була в тому, що церемонія відбувається вночі й закінчується приблизно о 4:30 ранку. Я мусила всю ніч не спати, дивитися церемонію, запам’ятовувати, намагатися зрозуміти, що відбувається. Не так, як у TikTok, коли я вже читаю, що пишуть аналітики, які з’явилися новини, а самій робити висновки.
О 5 я вже сиділа в машині дорогою на канал, а о 6:30 у мене був перший вихід зі студії. Треба було розповідати з голови про те, що закінчилося буквально 40 хвилин тому. Я дуже переживала, але ведучі мене підтримали і стало спокійніше.
Мені сподобалося, як журналісти Сніданку підхопили розмову. Я сказала: «А потім я вам розкажу про «вусики Ді Капріо», бо мені здалося, що це була найцікавіша історія з усього Оскара. Церемонія була дуже рівною, майже ідеальною, там не було до чого причепитися. І потім журналістка Влада Грубич, яка робила включення з ремонту дороги Київ-Одеса, сказала: «О, як цікаво, хочеться послухати детальніше про вуса Ді Капріо». І воно понеслося, той ефір був просто розкішний, мені дуже сподобалося.
Як вас прийняла команда Сніданку з 1+1 – хто найбільше підтримав на старті?
Чесно, я працювала в різних колективах, і всі мої колективи були класні. Але знаєте, у кожному колективі є хтось дуже класний, а є хтось так собі. А тут, кого б я не зустріла, всі люди настільки відкриті до мене, настільки підтримують. Це не тільки ведучі, це весь колектив. Я заходжу на канал, іду до студії, і всі, кого зустрічаю, якісь неймовірні люди. Оця підтримка для мене теж стала причиною, чому я захотіла бути частиною цієї команди.
Коли бачиш, наскільки люди професійні, добрі, відкриті, готові підстрахувати одне одного, це вражає. Я навіть жартувала: «У чому тут пастка? Я не можу зрозуміти, чому ви всі такі добрі й класні».
От сьогодні після ефіру я зранку не встигла поснідати. Зазвичай вранці не снідаю, а після ефіру йду в нашу їдальню, щось беру собі, каву. І сьогодні виходжу після ефіру, а мені дівчата з кухні виносять свіженький круасанчик і кажуть: «Ми тобі відклали, тримай». Тепер я розумію всі плюси роботи на телебаченні, особливо в прямому ефірі.
А як вас прийняли глядачі? Чи читали коментарі після перших ефірів?
Я намагалася не дуже читати, чесно кажучи. З самого початку розуміла, що люди звикли до Тімура, звикли бачити його в цій програмі. Зрозуміло, їм потрібен час, щоб звикнути, що ведучий змінився і замість нього тепер я.
Ми з Тімуром зовсім різні. У нього своя подача, у мене своя. Для людей, які щоранку зустрічали ці новини з ним, це, звичайно, був певний шок. Тому реакція була неоднозначна. Я навіть сміялася, бо найчастіше питання було таке, що я могла б починати перші ефіри тільки з нього: «А куди подівся Тімур Мірошниченко?» Я навіть казала, що можна перейменувати програму на «ДТМ: Де Тімур Мірошниченко».
Але зараз уже не питають, зараз людям подобається. Плюс у мене інша подача. Наприклад, новини про Голлівуд я повністю пишу сама, повністю беру участь у всіх процесах. Мені хочеться подавати це по-своєму, комусь це може не подобатися, комусь подобається.
Ви вже три тижні як ведете програму і глядачі стали помічати, що з вашим приходом стало більше новин не тільки про українських, а й про західних зірок. Скажіть, а вам самій що цікавіше досліджувати - український чи західний шоу-бізнес?
Насправді в нас дуже класні українські зірки, і ми так само про них розповідаємо, у програмі це велика частина. Але особисто я більше розбираюся в голлівудських зірках, бо вже багато років веду про це TikTok, знімаю відео. Я знаю їхні історії, знаю, що з ними відбувалося два роки тому, що було раніше, тому мені з цим набагато легше.
В українському шоу-бізнесі є складність: у нас немає папарацці, у нас зірки дуже рідко зливають якісь ексклюзиви. Вони досить закриті, бояться сказати щось зайве. І через це часто немає чим наповнювати тему, немає таких яскравих новин, як у Голлівуді.
Плюс є ще один момент. Я, наприклад, не так багато розповідаю про український шоу-бізнес, бо не хочу їх зачіпати. Говорити тільки про хороше не завжди цікаво, а говорити про погане мені не хочеться. Тому що нашим зіркам зараз і так непросто. Не хочеться їх топити, навпаки, хочеться підтримати, допомогти.
Тому я дуже хочу, щоб вони самі нам розказували якісь новини, по секрету. Не тільки про творчість, а й про особисте, про щось живе. І ми будемо про це класно розповідати.
А от чим цікаво розповідати про західних зірок? Ми розуміємо, що це десь там, у Голлівуді. І навіть якщо відбувається щось страшне, як от нещодавно розповідала про Шарліз Терон, про те, що її мама застрелила її батька, ми все одно сприймаємо це як історію десь далеко, майже як серіал.
На ці кілька хвилин ми відпочиваємо, трохи видихаємо. Мені в TikTok кілька разів писали, що моя програма для них трохи терапевтична: вони слухають і на якийсь час відволікаються від страшних новин навколо. І мені здається, у цьому теж є своє місце.
Звичайно, ми ніколи не знаємо всього. Є багато історій, про які я говорю, а потім з’ясовується, що це була спеціально продумана реакція, наприклад, якоїсь Блейк Лайвлі, і вона сама хотіла, щоб усі думали саме так.
Ми ніколи не дізнаємося всієї правди, але за різними джерелами, інсайдами, зливами, папарацці, відео ми намагаємося скласти пазл і зрозуміти, що там відбувається. Оце я люблю: копатися в тому, що справді відбувається, що там сталося.
Чи були новини про зірок, які вас особисто зачепили або навіть змінили вашу думку про когось?
Нещодавно ми розповідали про Шер, їй зараз 79 років, і з’ясувалося, що в неї є 15-річна онука, про яку Шер взагалі не знала, для неї це стало шоком. Тобто ситуація дуже непроста. Вона запросила дівчинку у свій маєток, поводила по гардеробній, вони там про хлопців поговорили.
Я думаю, по-перше, у дівчинки шок, що її бабуся - Шер. І Шер така бабуся, знаєте, не та, що борщі варитиме. Ця історія мене дуже вразила.
Зараз, наприклад, я хочу запропонувати тему про Ембер Херд. Знову з’явилися свіжі фотографії з Іспанії, де вона живе, причому під вигаданим ім’ям. І мені хочеться ще раз поговорити про цю жінку: чи справедливо з нею вчинив Голлівуд, чи заслужила, вона на це. У цьому хочеться покопатися.
Якби вам дали можливість поставити лише одне запитання будь-якій світовій зірці, хто б це був? З ким ви хотіли б записати інтерв’ю?
Насправді в мене було багато різних інтерв’ю із західними знаменитостями. Я і Мадонну бачила. Мені дуже подобалася Бріжит Бардо. Вона була для мене такою стильною іконою, я завжди на неї дивилася і думала: яка жінка, неймовірно розкішна.
Кілька років тому я навіть написала їй листа французькою мовою, щоб вона відповіла. Вона, здається, відповідала своїм фанатам. Мені відповідь не прийшла, але я не здалася і написала ще одного листа. Якраз через два дні після цього почалася війна. І через місяць цей лист повернувся до мене. Об’їздив пів Європи, але чомусь повернувся.
Я дуже хотіла написати третій лист. І тут прийшла новина про те, що вона померла. Для мене це було відчуття, що пішла легенда. І я зрозуміла, що вже ніколи не отримаю від неї відповіді. Тому, напевно, мені дуже хотілося б поговорити саме з нею. Хоча насправді вона одіозна фігура, говорила багато радикальних речей. Я б, може, навіть не ставила їй жодних питань. Просто посиділа б і послухала. Хотілося б трохи доторкнутися до цієї жінки, зрозуміти, як вона мислить.
Після появи в щоденних ефірах Сніданку з 1+1 як стало з TikTok? Чи вдається поєднувати?
Поки що дуже важко. Я в ЖВЛ представляє видаю найгарячіші новини, те, що найбільше обговорюється і мені не хочеться потім те саме розповідати в TikTok. Хочеться щось інше, щось нове. Іноді виходить, бо аудиторії все одно трохи різні.
Мені здається, мої підписники розуміють, що зараз у мене таке навантаження, і не сварять за те, що відео стало виходити рідше. Але я хочу, щоб усі знали, якими потугами іноді дається записати те відео. Думаю: добре, не посплю ще годину, але зроблю.
Бо мені дуже подобається TikTok, я його ніколи не кину, поки мене не заблокують на цій платформі. Але мені треба ще трохи часу, зараз його вже трошки більше з’являється.
Розкажіть, а що може швидко підняти вам настрій, навіть якщо день пішов не так?
Цікаво, що я казала, ніби намагаюся не читати коментарі після перших ефірів. Але іноді я читаю коментарі в TikTok, і це так піднімає мені настрій, тому що в людей неймовірне почуття гумору. Вони іноді можуть написати так влучно, що я б ніколи не вигадала такий коментар. Це настільки смішно й класно, що я можу сидіти перед ефіром, відкрити коментарі й просто почати сміятися вголос.
У вас нещодавно був особливий інтерактив із Хасом. Поділіться, про що ця історія?
У нас із Хасом уже давно є така ідея. Ми ж дружимо, спілкуємося, і в нас виникла думка: а давай щось запишемо. Бо під час наших розмов часто виникають розбіжності, я дивлюся на певні речі більше з жіночої точки зору, він з чоловічої.
У нього багато життєвих історій, у мене трохи менше, зате в мене більше зіркових історій. І коли ми п’ємо каву й починаємо про це сперечатися, наші друзі сміялися й казали: «Вам треба знімати подкаст». Власне, ми його і зняли. Перший випуск вийшов більше ніж пів року тому, але нещодавно ми знову зібралися й записали ще.
Що вас зараз тримає в ресурсі, коли графік стає щільним і уваги до вас стає більше?
По-перше, постійний зв’язок із сім’єю. Вони завжди мені дзвонять, завжди після ефіру кажуть, що сподобалося, що було не так. Так само вони надсилають мені фотографії наших собак і кота. Я свого собаку відвезла до них, бо там приватний будинок, і він чудово почувається. А вдома би сидів маленький і дивився у вікно. Я розумію, що там йому краще. Тому якщо ви бачите, що я чіпляюся до вашої собаки на повідку десь на вулиці, не ображайтеся, будь ласка, мені це дуже треба.
Ще я займаюся великим тенісом, вже кілька років саме з тренером, а зараз у Києві в мене новий тренер. Це і терапія, і спорт, і розвага, і хобі. Навіть просто вийти на прогулянку, подихати, послухати щось у навушниках або без них - це реально допомагає. Я не знаю, як саме це працює, але воно працює. Ми не можемо повністю ізолювати себе від поганих новин, бо вони, на жаль, скрізь, такий час. Але важливо не закривати себе тільки в цих поганих новинах, треба трохи дивитися щось інше, читати щось інше.
Взагалі люблю читати, люблю слухати аудіокнижки. Я з тих людей, які не можуть заснути в тиші, треба, щоб щось говорили. Вмикаю аудіокнижку і ніби одночасно засинаю й дізнаюся щось нове. Зараз так багато класних українських книжок, класичних творів.
Треба, наскільки це можливо, робити собі маленькі приємності. Наприклад, зробити смачну каву. Якщо мені не дарують квіти, я спокійно можу піти й купити собі букет ромашок чи тюльпанів, щоб вдома було щось красиве. Я така людина, мені потрібно, щоб око за щось естетичне зачепилося. От стоять у мене ці квіти, і мені приємно.
А ще мене тримає те, що я отримую велике задоволення від того, що роблю. Кажуть, що якщо ти працюєш на роботі, яка тобі подобається, яка тебе запалює, то не будеш відчувати це як роботу. Мені здається, у цьому плані мені дуже пощастило.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Потрібні були гроші»: Костянтин Октябрський розповів, як працював кур'єром, коли лишився без роботи під час війни