Холодні батареї, 15 годин без світла, термоси з гарячими напоями й свічки замість ламп. Для мільйонів українців — це вже не виняток, а частина щоденної реальності під час війни та постійних обстрілів по енергетиці. У такі моменти особливо гостро відчувається як фізична втома, так й емоційна.
Але водночас саме в темряві ми навчилися знаходити світло: у розмовах, у простих щоденних ритуалах, у близькості одне до одного або у знайомих голосах з екранів.
Редакція сайту 1plus1 Україна запитали ведучих каналу 1+1 Україна, як вони переживають тривалі блекаути, відсутність опалення та що допомагає їм триматися, не «випадати» емоційно й залишатися зібраними навіть тоді, коли здається, що ресурс на нулі.
Соломія Вітвіцька
Ведуча ТСН
Ми зараз проживаємо такі часи, досвід яких потім, я впевнена, у житті може ще знадобитися в найнесподіваніший момент. Саме мислення змінилося, тому що ти шукаєш альтернативи до всього. Наприклад, про ту саму гарячу воду думаєш, як її зберегти теплою у термосах чи зварити каву наперед.
Зараз, коли немає світла, ми майже вже всі призвичаїлись. Я купила портативну газову плиту, тож навіть коли немає електрики, можна приготувати теплу їжу. Але, буває, на роботу тепер частіше можу приїхати з мокрою головою, тому що вдома чи в спортзалі нема світла. А ще для наших гримерів задача із зірочкою — у напівтемряві нафарбувати ведучих і гостей.
Українці найкраща нація у світі! Вона це все всім показує. Зараз весь світ захоплюється нами й не може навіть зрозуміти, як ми виживаємо в цих умовах. Тобто, як українці можемо у той самий час, коли немає світла, води та тепла ще й влаштовувати собі якісь зимові розваги й навіть все це перевертати на нашу користь та об'єднуватися.
Наша відповідальність взагалі в час повномасштабної війни, в принципі, завжди була на піку. Тобто, від найперших днів, я пам'ятаю, наскільки було багато відгуків і як багато писали глядачі, що те, що ми просто виходимо в ефір – це теж додає якоїсь стабільності.
Коли були закриті магазини, всі виїжджали, а ми залишалися і вели ефір. І я думаю, що це був теж такий момент інформаційного протистояння. Коли ми виходили й розповідали про ситуацію в країні, намагалися інформувати про те, що відбувається. У той час, коли реально був такий досить хаотичний кожен день та незрозуміло було, що буде завтра. Але з усім тим, ми з того часу, як взяли на себе місію доносити людям про ситуацію і були цією певною стабільністю в цей нестабільний час, так це і залишається.
Валентина Хамайко
Ведуча Сніданок. Вихідний
Одного з перших разів, коли вимикали світло й опалення, ми з дітьми бігли під ковдру і лягали всі разом. Тоді вдома були тільки Мирослава й Андрій. Ми могли 2-3 години просто лежати, розмовляти, згадувати різні історії. Це було досить прикольно. Звісно, так ми робили не завжди, але це був дуже теплий і гарний момент, який нам навіть сподобався. Ми лежали, обіймалися й багато говорили.
Коли вимикали світло, діти вже були підготовлені: заряджені гаджети, павербанки. Я робила їм смачні бутерброди, заварювала чай у термосі, і вони знали, що мають півтори-дві години, аби подивитися якийсь фільм. Під сходами діти збудували собі з ковдр халабуду, повісили гірлянду на батарейках, і під час відключень бігли туди – у свій маленький «сховок» та дивилися кіно на айпаді.
Через відключення світла стало значно складніше готувати, тому я почала обирати страви, які можна їсти холодними. Наприклад, запікала м’ясо цілим шматком, щоб потім нарізати й класти на канапки. Я намагалася трохи змінити підхід до готування: якщо раніше ніколи не варила «із запасом», то тепер, навпаки, готую кашу так, щоб щось залишалося. За потреби навіть можна було розігріти їжу в каміні на пательні.
Із відключеннями світла найбільшою незручністю для мене стало те, що я не могла зарядити автомобіль. З 2020 року я їжджу на електрокарі, і зараз це перетворилося на серйозну проблему. Коли вдома світло вмикали лише на три години, за такий короткий час було складно повноцінно зарядити машину.
Мені здається, за час війни ми вже достатньо адаптувалися. Чи стало складніше? Так, фізично – десь накопичується втома, десь холод, десь трапляються моральні зломи. Але так живемо всі. Тому нам легко розуміти одне одного з глядачем. Від початку повномасштабного вторгнення ми були поруч із ним і залишаємося досі.
Я особисто на собі відчула, наскільки ефіри можуть підтримувати людину. Це саме те, за що ти чіпляєшся, наче за гачки. З початком повномасштабного вторгнення, у важкі періоди – коли чоловік пішов служити і коли загалом стало значно складніше – ти розумієш: є ефір, є близькі тобі люди, є спілкування з ними, є емоційне відволікання.
Наталя Островська
Ведуча ТСН
З 90-х років всі ці лайфхаки у памʼяті. Коли була маленькою, часто світло давали по годинах. І тоді ми з батьками грали у настільні ігри, просто говорили одне з одним… Нині теж маю запас «настолок», в які граємо при свічках або ліхтариках. Це емоційно відволікає.
Також природа мій ресурс і порятунок. Виїзди за місто, на Київське море, наприклад, ідеально допомагає та наповнює.
Відсутність звʼязку ускладнює трохи роботу, інколи у дорозі треба під'єднатися на «міт» (ред. онлайн-зустріч), а звʼязок ліг — оце проблема. У офісі є генератор, тому часто хочеться прийти на роботу, аби відчути себе комфортно.
Ми живемо так само, як і всі українці та відчуваємо такі самі проблеми. Ми у контексті того, що відбувається навколо. Глядачі — це підтримка й опора у такі складні моменти для нас усіх.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Майбутня ведуча»: Наталя Островська з'явилася в студії ТСН із донькою і показала, як вона підросла за 1,5 року