В День вишиванки улюблені ведучі глядачів "1+1 Україна" та "1+1 Марафон" діляться фотографіями у своїх вишиванках. Яка історія криється за кожною з них, читайте в матеріалі.
Дуже довго у мене не було своєї вишиванки. Я все шукав привід, а потім одного дня просто зайшов до крамниці й купив.
Моя вишиванка — із символами розстріляного відродження. Це найближча до нас драматична епоха, про яку ми майже нічого не знаємо:
У мене є кілька суконь-вишиванок — щось я купувала, щось подарували українські бренди.
Скоро ще має приїхати особлива сорочка зі Львівщини, яку наша глядачка і моя гарна подруга Людмила Бурбура вишиває спеціально для мене. Вона вишивала сорочки і для моїх синів, вони вже приїхали до нас. Люда вже практично 40 років займається вишивкою і вміє працювати в різних техніках. Каже, що моя сорочка буде оберегом. На ній вона вишиває орнамент з книги 17 сторіччя, яка зберігається в Нюрнберзі, і така сама книга є в музеї Вікторії Альберта в Англії. А у синів сорочки з символами здоров'я, сили духу, зокрема старовинний знак зірка Алатир.
Мою вишиванку вишила мама. Ще більше як 20 років тому. Із того часу один раз, здається, довелось трохи розшивати рукави, бо руки подовшали, але решта без змін.
Кілька разів був у ній і в ефірах ТСН: до Дня вишиванки, Дня Незалежності та за схожих приводів. А вперше одягнув її на останній шкільний дзвоник, це був 2001-й рік, власне до нього мама і поспішала її тоді вишити. У нас у школі є традиція, що на останньому дзвонику якийсь хлопець із випускного класу піднімає вгору і садить на плече дівчинку, яка закінчила перший клас, у неї в руках дзвоник, і ось вони йдуть по колу, у подвір'ї, де шкільна лінійка і символічно дзвонять. Тоді ця місія випала саме мені.
Пам'ятаю, підняв і посадив малу на плече, але зробив це якось незграбно і вона зачепила трохи нитки, якими зав'язується вишиванка під шиєю, від того вони мене так добряче стисли. Знімати дівчину і садити ще раз не личило — знаєте, коли ти 11-класник, то думаєш, о, зараз усі вважатимуть, що тобі важко, кепкуватимуть потім, отже я вирішив так і йти на оце коло пошани. Але трохи переймався, що якщо мала на плечі сильно йорзатиме з дзвоником, то зараз придушить мене просто на очах у всієї школи, ефектна буде лінійка, словом. На щастя, все минулося, якось ця нитка через кілька кроків вислизнула на своє місце, смішний спогад зате залишився.
У моєму гардеробі багато різних вишитих сорочок та суконь, але вишиванка, як у гетьманівни Скоропадської тепер точно матиме своє особливе значення.
Хто не в курсі, на мені вишиванка з картини художниці Ольги Мордвінової, на якій зображена середня донька гетьмана України Павла Скоропадського - Єлизавета. Цей портрет довгі роки вважався зниклим, але нещодавно знайшовся у Німеччині. Бренд Etnodim подарували мені цю вишиванку, яка нещодавно з’явилася в їхній колекцію і яку спеціально створили за ескізами сорочки з картини.
Вишита сорочка Єлизавети — вишуканий зразок українського високого шиття. Для відтворення вишивки бренд пройшов довгий етап досліджень та розробок. Проте найбільш тривалим і трудомістким виявився процес вишивки, на який витратили 156 годин ручної праці. Коли одягаю цю вишиванку, постійно думаю — куди ж її могла носити Гетьманівна, з якими прикрасами стилізувати. Я сама дуже люблю одягати вишиванки у повсякденному житті, а якщо додати сучасних аксесуарів, то вишиванка стає модним вбрання. Це завжди стильно, красиво і доречно.
Історія моєї першої в житті вишиванки, як матриця, накладається на період Незалежності України. Вже відбулась Революція на граніті, я вчився на 4-му курсі університету і мені захотілося мати щось таке матеріальне, що б втілювало наш український дух.
Це був початок 90-х років, тоді особливо вишиванок в магазині не продавали. Вони були, звичайно, в «Українських сувенірах», але для студента то були непідйомні ціни, та й ці вишиванки були більш декоративні, а не для щоденного вжитку. І от я шукав спосіб, як мені отримати свою власну вишиванку. Моя однокурсниця Віта Гаян (Кобинець), зараз вона професорка Інституту журналістики, докторка філологічних наук, запропонувала свою подружку, яка може пошити вишиванку з льону і вишити її.
Пам’ятаю, як з мене брали мірку, потім кілька тижнів цю сорочку вишивали. Це не накладена вишивка, а саме на полотні, що особливо цінно. Тоді пам’ятаю свою гордість від того, що у мене нарешті з’явилась своя власна вишиванка. Вона і вартувала для мене недешево, як для студента. Але я ці кошти заплатив із задоволенням. Тоді ж не було Днів вишиванок, а коли з’явилися, то я одягав саме цю сорочку. Це та річ, яка приносить мені досі радість, милі спогади.
У мене маленька колекція вишиванок, десь вісім є точно. Серед них є автентичні, які я не одягаю, вони ще з 19 століття, та й по розміру не підходять – купував їх колись в Карпатах.
Є дитяча вишита краватка – мама мені її вишивала в садочок в Новому Роздолі. Навіть в ті часи, коли дивлюсь свої дитячі фотографії з садочка, в кожного з дітей в одежі був якийсь український елемент. На одному фото я в білій сорочці, піджаку і цій вишитій краватці. Зараз моя улюблена вишита сорочка зеленого кольору з вишитими танками на маніжці. Ще ми з Дзідзьо і Олександром Пономарьовим в наших турах одягаємо однакові жовто-блакитні сорочки.
Я обожнюю український стиль, я думаю, що він мені дуже личить. І взагалі я вважаю, що зараз кожен українець мусить мати у своєму гардеробі вишиванку.
Так сталося, що на Дніпропетровщині у моїх батьків, на жаль, немає родинних вишиванок, але зараз я обожнюю український стиль: я придбала українські прикраси в майстрині з Полтавщини, в мене є улюблений львівський бренд вишиванок Svarga, український бренд Gepur, звісно, це Юлія Магдич, яка надає на кожен благодійний концерт мені вишиванку.
Вишиванка — наш національний оберіг. А ще з року в рік вишиванка руйнує стереотипи про національний одяг, адже вишиті сорочки вже не тільки традиційний одяг, а і супертренд у всьому світі. Я обожнюю вишиванки й ношу їх з дитинства.
Моя бабуся Марічка була справжньою майстринею і володіла всіма можливими техніками вишивки. Казала, що шитво її відволікає й заспокоює. Вишивала рушники, ікони, портрети, подушки, сорочки і навіть оздоблювала різними орнаментами сукні. І роздаровувала майже все своїм дітям, онукам і правнукам. Бабусі Марічки вже давно немає, але пам'ять про неї досі живе у тих вишитих сорочках... На світлині як раз бабусина вишиванка, зараз цій сорочці майже 30 років.
Вишиванка — наш генетичний код! Зі святом, українці! З днем вишиванки! Я обожнюю вишиванки, обожнюю їх носити і маю вже свою невелику колекцію.
Кожна вишиванка має своє значення. І завжди цікаво слухати розповіді від майстринь — що саме вони закладали у цю вишивку. Тішусь, що щороку людей у вишиванках більшає. Не тільки в Україні, а і по всьому світу! До речі, ви знали, що поєднувати вишиванку з сучасними нарядами вперше додумався Іван Франко? Носіння вишиванки з піджаком, і модні варіації жіночих вишиванок взяли початок з його подачі.
В моїй колекції вишиванок чимало, кожна з них пов’язана з певною подією: є сукня-вишиванка, в якій ми хрестили Івана, сукня-вишиванка, в якій ми хрестили Данила (до речі, обидві від дизайнерки Юлії Магдич).
Одна з найцінніших вишиванок, якій близько 100 років, була куплена десь 10 років тому у Львові. Вона вишита на старовинному полотні з малюнком винограду. Це одна із моїх найулюбленіших, тому що ще до мене мала велику історію. В моїй колекції є як сучасні вишиванки, так і старовинні, довгі старовинні сукні-вишиванки... На всі свята, такі як Великдень, Різдво, День Вишиванки, День Незалежності та інші ми обов’язково всією родинною одягаємо вишиванки. В нашій родині в кожного є своя колекція. Навіть у хлопців є свої дитячі вишиванки, і кожен із членів родини обов’язково повинен одягнути свою.
В моєму гардеробі доволі багато вишиванок і, загалом, мені всі подобаються. Але останнім часом відчуваю, що хочеться якусь нову.
Хочеться одну і унікальну, яка не набридатиме мені ні через п’ять, ні через десять років, але поки що я таку вишиванку не знайшла. Навіть не розумію, якою вона має бути. От в чоловіка одна вишиванка вже 20 років і йому якось простіше. І йому і мені вона дуже подобається, але потрібно буде оновити. Дітям ми часто змінюємо вишиванки через те, що вони швидко росли, дорослішали.