Цього дня 1995 року пройшов перший ефір, з якого почалася нова епоха українського телебачення. За ці три десятиліття 1+1 став не просто каналом, а частиною життя мільйонів українців: дарував емоції, відкривав нові обличчя, створював традиції, що залишилися з нами назавжди, і показав, якою неймовірною може бути українська мова.
На честь святкування 30-річчя каналу відомі українські ведучі поділилися на своїх сторінках в Instagram теплими спогадами і показали рідкісні архівні кадри, зроблені в різні роки роботи на 1+1.
«30 років 1+1. Із них 18 ми разом.
15 років виходило Світське життя на 1+1.
13 сезонів Голосу країни.
3 сезони Голос. Діти.
А ще:
Це одна велика телевізійна історія. Я не раз святкувала день народження на майданчику, тремтіла перед першим прямим ефіром, народила двох дітей без відриву від роботи і навіть вийшла заміж за Юрія Горбунова фактично теж у кадрі. Наш «телевізійний шлюб» тепер теж частина історії 1+1.
В ці роки було багато
Разом ми шукали зниклих українців із Пошук зниклих розповідали про цивільних полонених у Сніданку з 1+1, і навіть запускали нові формати попри всі виклики.
Дякую за цей неймовірний шлях разом. Далі — тільки більше!».
«Сьогодні каналу 1+1 – 30 років. І 17 із них - мої. Мій шлях тут почався з роботи кореспондентки ТСН. Це десятки відряджень, знайомства з неймовірними людьми, інтерв’ю з відомими політиками, акторами, музикантами, спортсменами. Я розповідала в прямому ефірі про весілля Вільяма та Кейт. Але було й таке, що не отримала візу до Італії і не змогла поїхати на прем’єру Ангели та демони, щоб взяти інтерв’ю у Тома Генкса, Дена Брауна та Юена Макґреґора.
Втім, у Києві пощастило поспілкуватися з Тілем Швайґером, Ольгою Куриленко, Сильвестром Сталлоне, Ніком Вуйчичем, Олександром Усиком, Девідом Лінчем та багатьма іншими цікавими особистостями.
Потім були ефіри уже як ведучої: Кінофайли, Погода, ТСН.Особливе, Вишка, Вражаючі історії ТСН, Герої… І, звісно ж ТСН, це головні новини в моєму житті донині. З величезним теплом згадую наш тур містами до дня Незалежності у 21 році - і відео та фото теж є в галереї.
Дуже важливий період для мене, коли я стала авторкою та кураторкою соціального-мультимедійного проєкту Переможці, створеного ТСН і VIVA!. Про ветеранів, котрі втратили кінцівки, але не втратили сили духу. Саме про Переможців я мала честь розповісти на сцені TEDx англійською, що стало теж своєрідним викликом і важливим досвідом.
А коли почалося повномасштабне вторгнення, саме робота допомогла мені зберегти себе. У дні паніки, хаосу й нерозуміння майбутнього я залишилася в Києві, з вірою в ЗСУ та нашу перемогу. Ми всією редакційною родиною жили на роботі, разом спали в укритті, готували ефіри й відчували, наскільки щирим і життєво необхідним є гасло каналу: «Ти не один».
Для мене 1+1 - це не лише канал. Це частина життя, велика школа і місце сили. Я змінювалася, змінювалися ми всі. Так цікаво переглядати світлини, наче з минулого життя, але обовʼязково віримо в краще майбутнє».
«З Днем народження, 1+1! Сьогодні 30 років — і це три десятиліття сміливих рішень і любові до українського глядача. Ви першими показали, що українська мова може звучати сучасно, подарувавши нам якісний дубляж відомих стрічок та серіалів. Разом ми формуємо нові традиції святкування Дня Незалежності, та з особливим натхненням готуємось до Великодня та Святвечора. Для мене 1+1 більше ніж робота. Вперше я прийшла на 1+1 у 2009 році з проєктом Справжні лікарі. Моє друге повернення відбулося у 2016-му З того часу глядач побачив Сніданок. Вихідний, Хоробрі серця, Солодка неділя, Анатомія дива та Ранок марафон.
Дякую за найкращий колектив, за підтримку, довіру та можливість творити історію разом і з Вами».
«30 років улюбленому каналу кількох поколінь. Памʼятаю, як малим чекав, коли прийде газета з телепрограмою і ручкою обводив те, що хочу подивитися. Більшість «обводок» було саме на 1+1. Минуло багато років, а все улюблене там же: Сніданок, ЖВЛ, Твій день, Маскарад, Клуб 1%, Танці з зірками, Голос, великі телевізійні марафони… Шкодую лише про одне: що з 30 «плюсівських» років, мої - лише останні майже 5. Але ж попереду ще стільки всього!».
«Рідним «плюсам» сьогодні 30 років. Легенда. Що ж додати. Мені був рік, коли цей канал зʼявився в ефірі українського ТБ.
На 1+1 є дві особливі для мене дати: проходження випробувального терміну на посаду «кореспондент ТСН» і перший прямий ефір новин у Сніданку. Так радію, що в моєму житті зустрілись круті професіонали, які передали досвід і повірили! Завдяки цьому мрія стала реальністю.
Раніше завжди спостерігала, як кореспонденти «плюсів» приїжджали на зйомку першими, ставили влучні запитання, були сміливими і могли прорватися будь-куди, тримаючи у руках червоний мікрофон. Звісно, хотілося стати частиною цієї крутої команди. Потім довелося і мені прориватися з мікрофоном у Нових Санжарах і майже безперервно працювати дві доби. Цю зйомку точно не забути.
Є ще одна історія, повʼязана з каналом. Вгорі на першому фото я в імпровізованій студії «Музею новин» 2017 рік. Тоді простояла в черзі, аби зробити цю світлину. Одна жінка тихенько сказала: «А їй личить студія». Дякую тим хто, вірив і ще більше дякую тим, хто не вірив у мене, це дуже допомагає дотепер. Історія 1+1 велика, ще більше майбутнє. У 30 років життя тільки починається».
«Сьогодні «плюсам» 30 років. Мій перший спогад про канал - перегляд «Санта Барбари» українською наприкінці 90-х. Я тоді співпрацювала з американською організацією, яка нас зібрала на зустріч у Москві. І тоді на російському ТБ всі охали і ахали, що в Україні почали дублювати серіали нашою мовою, а не їхньою.
- Не уявляю, як це Круз і Келі говорять українською,- казали мені знайомі москвичі.
- А як вони говорять китайською, уявляєте? - запитувала я у відповідь
- Ну, так …
Щось починало доходити до них. Дуже повільно».
«Саме сьогодні! З вересня, канал 1+1 відзначає своє 30-ти річчя! Неймовірно!! Як хотілося працювати на плюсах!! І ця мрія збулась! Пригадую як мене запросили в штат компанії! Це сталося одразу після фіналу першого сезону Танців з зірками! Щастю не було меж!! Це було 19 років тому!! Боже,як швидко час летить!! З тих пір канал став другою домівкою! Саме тут,на проєкті Голос діти, ми познайомились з Катею Осадчею і створили родину! Це було десять років тому!
Ми точно пройдемо всі виклики війни! Ми точно переможемо! Точно будуть ще проєкти,які битимуть всі рекорди по рейтингам! І будуть нові ювілеї!! З Днем народження 1+1!! Многая літа!!».
«30 років тому в ефір пострадянського провінційного телебачення на хвилях державного телеканалу ут-2 вперше вийшов блок програм під брендом 1+1. Мені було 5. Я ходив у спеціалізований дитячий садок на Шулявці, де нарешті навчився вимовляти літеру «р», як і в більшості садків того часу, скоріш, з переляку. Мій Київ тоді був замкнений на шаленій любові батьків, які, як і більшість людей того часу, всеодно не змогли до кінця закрити сірість і небезпеку навколо.
Тому те, що сталося в телевізорі з появою «Плюсів», зробило моє уявлення про простір інтуїтивно безпечнішим і давайте назву це так - важливішим. Люди ніколи так і про таке в українському ефірі не розмовляли. До того ще й українською. Ніколи не мали такий вигляд і ніколи не викликали такий азарт і бажання співучасті. Якщо б тоді мені було стільки, скільки є зараз, я б назвав би це найгрунтовнішою революцією за часи незалежності. Ясно, що приблизно третину слів я не розумів через вік, а ще третину через мовний барʼєр. Але дитина ніколи не пропустить свободу і драйв. Органіка, яку побачив 5-и річний хлопець на екрані в пострадянському Києві дала мені дуже просте і важливе щеплення на довгі роки - немає нічого цікавішого і дивовижнішого за вільних, складних, сміливих і професійних людей, розумніших за тебе.
Плюси подарували поколінню нову етику і естетику. Яка для більшості була, як з іншої планети, але до якої через відкритість і привабливість хотілось йти, зрозуміти, посперечатись, прийняти. Після було багато хорошого і поганого, цікавого і пересічного, помилок і перемог, страхів і проривів, живого і штучного. Але Плюси - досі Плюси завдяки тій революції, яка колись, 30 років тому, відбулась. І яку досі ніхто не може повторити. Пишаюсь цим десятком з гаком років з 1+1».
«Сьогодні каналу 1+1 - 30 років. І я не міг уявити, що буду його частиною, коли у 90-х перед телеекраном подумки шукав свиню, яку хвацько заховали десь у студії Костя Грубич, Пелех і Саша…
Коли дивився в Імперії кіно, здається, Тінь з Алеком Болдуіном і дивувався, як цікаво і незвично звучить з телевізора сучасне голлівудське кіно тоді, коли його озвучують українською, а не так, як ми на той час звикли - з закатареним носом гугнявої відеокасетної російської... Коли ввечері всі уважно слухали, що розкажуть ведучі ТСН, а я вельми вболівав, щоб цей випуск якнайдовше не закінчувався, бо після ТСН - був дедлайн, щоб врешті сідати за бісові уроки… Вірю, що і нині ми так само вміло і з користю допомагаємо комусь прокрастинувати. І радий, що вже 9 років - пліч-о-пліч із командою чудових Людей».
«Ознакою старожилів 1+1, зокрема Сніданок з 1+1 є те що, коли зустрічаємось з глядачами, то завжди чуємо: «Я ходив у садочок з вами!», «А я в перший клас!», «А я почав готувати, і не боявся помилитися!». Люди старшого віку кажуть: «Ми з вами старішали», на що я відповідаю - «Мудрішали! І ми з вами!)».
1+1 сьогодні 30 років! З яких я тут 15. Ознакою довгого і змістовного життя є зворотний зв’язок з глядачами, які з нами живуть це життя. Тому хочеться побажати глядачам довголіття, не падати духом, переможних моментів в усіх сферах життя. І найголовніше, як доводить Сніданок і спілкування з аудиторією, це те, що нас сприймають своїми людьми. З нами прокидаються, стежать за життям, діляться своїми життєвими історіями. І тому виникає таке відчуття, що ми свої люди. А своїх людей хочеться обійняти і побажати, щоб у них все було добре.
З «плюсами» взагалі якось так пазли складаються. Їдеш на роботу і радієш тому, що хочеш побачити своїх колег, спільно вирішувати якісь проблеми у гарній компанії крутезних людей. А ця людська крутезність відчувається і в ефірах. Коли люди це бачать і відчувають - вони довіряють нам свої історії. А ми таким чином ще ближче знайомимось. Тому щодня все більше і більше ми знаємо тих, хто дивиться 1+1. І ми це дуже цінуємо.
30 років робимо те, чого ніхто не робив, і знаємо: найважливіше попереду!».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: