“Про війну варто співати, якщо в піснях є сенс”: військовий Михайло Діанов за лаштунками проєкту “Пісня мого життя” про улюблену музику та власний гурт (ексклюзив)

Уже 3 березня о 21:00 на телеканалі “1+1 Україна” відбудеться прем’єра проєкту “Пісня мого життя”, ведучою якого є Катерина Осадча. Одним з учасників шоу став військовослужбовець Михайло Діанов, який захищав “Азовсталь” та пережив російський полон. Ексклюзивно для сайту 1+1 він розповів про улюблену музику та думки, що не давали здатися у найважчі моменти життя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ти постійно на тоненькій волосинці між життям і смертю", — Віталій Козловський за лаштунками проєкту "Пісня мого життя" про військову службу (ексклюзив)

В юності ви закінчили музичну школу за класом фортепіано. Чи створювали ви колись власні музичні композиції? 

Так, я писав музику. У мене навіть був власний гурт, який назвався “Підпис”. У ньому також грали чоловік з дружиною. Вони були любителями, а я – професійним музикантом. Власне, гурт розпався, проіснувавши лише рік, саме тоді, коли вони разом виїхали до Канади. Пам’ятаю, як злився тоді.

До речі, у гурті я грав не на фортепіано, а на бас-гітарі. Клавішні ненавиджу після музичної школи, не можу навіть дивитися на них. Але можу грати і на струнних, і на ударних інструментах, навіть на органі міг би щось зіграти.

З початком повномасштабного вторгнення почало зʼявлятися багато пісень на тему війни. Як ви вважаєте, про це треба співати?

Про війну варто співати, якщо в піснях є сенс. Наприклад, я дуже люблю пісню гурту “Без обмежень” “Повернись живим”. Вона дуже відгукується військовим. Коли ми її слухаємо, нам здається, ніби Сергій Танчинець був на фронті. Але, звичайно, є й жахливі пісні на цю тему.

Яких українських виконавців ви зараз слухаєте? 

Я люблю “Океан Ельзи”, “Бумбокс” і ще обожнюю гурт “Без обмежень”. Навіть коли я був на “Азовсталі”, на моєму телефоні було кілька їхніх пісень, які я постійно слухав. А серед нових виконавців мені подобаються SHUMEI та LELY45. 

Які думки підтримували вас у найважчі моменти життя, зокрема, на “Азовсталі” та в російському полоні?

Мене тримало бажання жити. Життя прекрасне, і я не віддав би його за ворога. Я не вірю в рай і пекло, тому, мені здається, що після смерті вже нічого не буде, і я цього боявся. 

Фото: Dmytro "Orest" Kozatskyi

Ще я думав про те, що якщо помру, то підведу всіх: родину, командира, побратимів. Якби я загинув, то не виконав би бойове завдання. 

Як, на вашу думку, українцям підтримувати свій моральний дух? 

Вірити в завтрашній день і ЗСУ. 

Не пропустіть прем’єру “Пісні мого життя” 3 березня о 21:00 на телеканалі “1+1 Україна”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Коли мені сумно, я слухаю веселі пісні", — Соломія Вітвіцька про проєкт "Пісня мого життя" та роль музики у житті

Loading...