Героїня першої програми "Поверніть мені красу" Лариса Погоріла втратила красу та впевненість у собі внаслідок жахливої аварії. Жінка казала про те, що дуже хотіла, щоб на неї поменше звертали увагу; про те, що вона прагнула стати непомітною, бути невидимою.
Однак сором'язливість, невпевненість у собі, бажання стати невидимою та непомітною можуть бути властиві і звичайним людям, які, на відміну від Лариси, не пережили таку страшну катастрофу з настільки жахливими наслідками.
І якщо у випадку Лариси бажання сховатися від життя було цілком виправдане (люди досить нетактовно акцентували увагу на її дефекті, буквально тицяли пальцем, чим, звичайно, травмували Ларису й завдавали їй болю), в інших випадках "бажання стати невидимою" може не мати під собою очевидних підстав, але дуже заважати повноцінному життю та насолоді всіма його радощами.
Що означає ваша "невидимість"?
Чим загрожує?
Жити в півсили або на 10% можливостей не лише нудно й сумно, але й шкідливо для здоров'я. Усе живе має розвиватися - а це означає: рости (у всіх сенсах слова: у професії, у приготуванні страв, у спілкуванні з новими людьми - в усьому, з чого складається ваше життя!). Ризикувати, робити щось нове, виходити із зони комфорту, "накачувати м'язи", "ганяти кров", час від часу перебувати в стресі подолання та радості досягнення.
Екзистенціальний застій призводить не тільки до депресії та смутку, але й істотно впливає на якість життя і стан здоров'я. Песимісти і невпевнені в собі люди набагато частіше хворіють, ніж оптимісти й "живчики".
Як долати бажання бути невидимою?
ОЛЕНА ЛЮБЧЕНКО,
Кандидат психологічних наук,
Експерт проекту "Поверніть мені красу"