Володимир Зеленський, який за сценарієм фільму "8 найкращих побачень" став чоловіком Віри Брежнєвої, розповів dusia.telekritika.ua про зйомки третьої частини романтичної комедії. Зокрема зізнався, як на майданчику спілкується з екс-Віа Грою, пояснив, чому не хотів би мати таку дружину і згадав, як відпочивав зі своєю справжньою родиною.
- Чисто теоретично, ви змогли б ужитися з такою дружиною, як Віра Брежнєва?
- Ні. Вона надто відома. Вона постійно пропадає на гастролях, а дружина повинна бути вдома. А характер у Віри прекрасний, на майданчику з нею працюється дуже легко, і вона вміє імпровізувати. Наприклад, в одному з епізодів їй треба було танцювати - ну, знаєте, як буває, якщо раптом залишаєшся вдома один і хочеться побіситися. Вона прекрасно танцювала, навіть колесо крутила. І її пісні мені подобаються. У поп-музиці це дуже гідно.
- Ви слухаєте її пісні?
- Я людина, яка слухає AC/DC, Pink Floyd, і мені просто складно оцінювати поп-виконавців. Зазвичай прокидаюся під іншу музику. З українських гуртів мені подобається 5'nizza, "Океан Ельзи", "Бумбокс", Дмитро Шуров - дуже цікавий музикант. Але переважно я слухаю західну музику. Я до дірок заслуховував Пінк, Адель, Лану Дель Рей. Лана - це улюблена співачка, під треки якої я бігаю.
- Ви вже були у відпустці?
- У мене була невелика відпустка ще перед зйомками "Слуги народу". Ми з родиною поїхали до Італії. На півночі Італії такі мальовничі села!
- Вас там впізнають?
- Так! Наші люди скрізь. Я намагався не ходити на пляж. Якщо чесно, я люблю смачно поїсти. Мені подобається і піца, і спагеті. Ніякої дієти. Звичайно, я набираю на відпочинку кілограмів п'ять, причому швидко. На перші три кілограми мені треба дня три. А потім я їх позбавляюся. Правда, більш повільно, ніж поправляюсь, але все одно хочеться поїсти, відпочити і ні про що не думати.
Ми проїхали до Мілана. Бідні діти - я всюди їжджу з дітьми, - звичайно, вони мучаться, але я все одно хочу сідати в машину і їхати. Мені цікаво бувати в маленьких містечках, ходити, дивитися.
- Ще плануєте поїздки?
- На жаль, вже ні. До того ж, у мене вже до 22 жовтня не буде вихідних. Я не скаржуся. Це добре.
- Який у вас графік дня?
- Я дуже рідко прокидаюся з будильником. Прокидаюся до дзвінка - о 7-8:00. Коли я на зйомках, не бігаю вранці, а коли ходжу на роботу до 10:00 - встигаю. Мені треба виїжджати в дев'ять, а я ніколи не запізнююсь. Тому у вісім мені треба вже бігти-бігти, оскільки ще треба встигнути прийняти душ. Зараз зміна починається о 8:00, і я нічого не встигаю - просто фізично не можу встати раніше.
Правда, якщо мене мій хлопчик кличе, ми встаємо. Кирило мені каже: "Вийми!" Це означає, що його треба дістати з ліжка. Це відбувається або в 6:30, або в 7:00. Тому до одного місця ці будильники!
- Який ваш максимальний маршрут під час пробіжки?
- Я біжу за часом. Десь майже годину - 40-55 хвилин. Причому мені пробіжки дуже подобаються. Для багатьох людей це нудно, а для мене - ні, і, я засмучений, що вже місяця півтора не можу бігати. Вечорами ж у мене просто немає сил. Я приходжу додому, багато їм і ледве доходжу до ліжка. І це проблема. Ми з дружиною хочемо подивитися якісь новий сезон "Справжнього детектива" або щось ще, беремо по одному навушнику і... Це найбільша проблема, тому що я встигаю подивитися тільки хвилин десять і засинаю, як під колискову. Так відбувалося навіть на "Іграх престолів". Потім, коли вдається, додивлююся серіали в машині.
- Вас запрошують в фільми, не пов'язані з "Кварталом 95"?
- Мене запрошували в "Елки". Я просто відразу відмовився, бо не можу собі цього дозволити. Наші фільми виходять в один і той же час під Новий рік. Я повинен бути зовсім "з привітом" щоб і там, і там заробити, і нашкодити своєму фільму. Мені пропонували працювати в "Мамах", але я нікуди не пішов. Це не моє.
- Як вам працюється в кризу?
- Зараз всі дивляться вже не на цифри від прокату, а на кількість людей, які прийшли дивитися кіно. Тому що у нас постійно якийсь черговий дефолт. Ми повертаємо гроші за своє кіно і слава Богу.
Ми вже жартуємо, що у нас "криза" "Кохання у великому місті". Коли починали знімати перший фільм в Нью-Йорку, вдарила перша криза. Ми ледве-ледве повернули гроші, хоча картина за касовими зборами повинна була нас якось збагатити. Потім був фільм "Кохання у великому місті-2". Ми вже бачили, що якось вилазимо з кризи, але вирішили почекати - і дочекалися другої. Це було дуже смішно.
Зараз, зверніть увагу, ми зняли "8 нових побачень", коли долар коштував 30 гривень. Це був такий економічний удар. І з цим нічого не можна зробити! Ми перебуваємо на нестабільній фінансовій території. Причому податки не знизилися. Тобто така безвихідь. Але ніхто не здається. Тому ми шукаємо контакти з людьми, яких цікавить не каса, а скільки людей прийде дивитися кіно. Тому що тільки так спонсори можуть визначити, яка компанія хороша. У цьому сенсі ми на коні. Але тільки в цьому!
Ми дев'ять років тому об'єдналися з групою, з якою робимо кіно. І віримо, що якісь із цих фільмів будуть показувати в Європі, в Америці і в усьому у світі. Ось це - наша мета. Не все від нас залежить, але це не означає, що потрібно зупинятися.