Потапе, незважаючи на те, що з Анастасією Каменських у вас тривалі стосунки, молодятами у прямому сенсі цього слова вас складно назвати. Ви довгий час жили у цивільному шлюбі, але все ж таки від гучного весілля не відмовилися…
- Молодятами нас можна назвати! Молодятам дуже важко витримати весілля! Я виступав тисячі разів, і бачив, як їм важко…Ці конкурси, тости… А ми з Настею взялися за ручки, тому що ми так давно цього хотіли, і кайфонули! Цілувалися завжди – «гірко», не «гірко»!
Ти розповідав, що, напевно, хотів би весілля за кордоном. Настя колись розповідала, що мріяла про весілля в Італії. Зрештою, ви вирішили відсвяткувати весілля у передмісті Києва.
- Ми відклали Францію, Італію, тому що у Насті батько вже не такий молодий і ми хотіли, щоб на весіллі були всі наші родичі. Ми могли замовити літаки, перевезти всіх до Італії, але вирішили все ж таки зробити так, щоб всі приїхали до нас, до рідного Києва. Але ми замовили ресторан з італійською кухнею. Так все було по-справжньому! На другий день ми вже зібралися в українському ресторані: співали українських пісень, пили горілку, їли сало…
Приховувати стосунки такий довгий час взагалі важко, тому що хочеться з коханою дівчиною вийти на люди. Чи не було бажання зробити свої стосунки публічними раніше за весілля?
- Це було дуже важко! І мені було важко як чоловіку, тому що хотілося розказати всьому світу про те, хто ж вона, що я її так сильно люблю, що вона у мене просто є! І ось нарешті – впала ця завіса, і нам стало так легко. Можливо, хотілося б зробити це раніше, але, знаєш, у мене була родина, робота, діти. Поки ми все вирішували за лаштунками – пройшло багато часу. Я не приховую: я люблю Настю Каменських! Я такий щасливий чоловік! Хай всі заздрять, ненавидять, люблять – мені все одно! Я чесний перед собою!
На весіллі серед запрошених була Ірина Горова, твоя колишня дружина. Ти, напевно, ну принаймні серед моїх знайомих, - єдиний чоловік, який запросив на своє весілля колишню дружину. Як вдалося зберегти ці дипломатичні стосунки, враховуючи те, що твій з роман Настею розгортався на очах Ірини?
- Не зовсім так! Легше за все посваритися і розійтися, а ми ще й працюємо разом, поважаємо одне одного. Ірина – мати мого сина, і завжди буде такою! Я ставлюся до неї з великою повагою!
Як вдалося зберегти ці стосунки? Якщо чоловік може взяти себе у руки, то дівчатам іноді дуже важко себе опанувати у такій ситуації…
- Треба віддати належне Ірині! Для неї було дуже важливо не виносити стосунки на люди. Це не дипломатія! Це дружба, це робота, ми вже як родичі!
Це ж все ще потрібно було відкрити синові…
- Це все делікатно треба було зробити, тому що Андрюша дуже любить маму. Це було дуже непросто мені зробити. Я розповідав йому потрошечку, і ми дійшли до того, що я сказав йому: «Синку, якщо я одружуся, то як ти відреагуєш?», він сказав: «Якщо це для тебе добре, то я буду робити все, що добре для мого тата!». Він прийшов на весілля, підтримав мене. Я бачу, як сваряться родичі, колишні чоловіки з дружинами, а я не хочу так! Я хочу стосунків, я хочу «Санта-Барбару», мені це подобається!