Олеже, сьогодні ти відкриваєш «Вечір прем’єр». Ти виступаєш на сцені зі своїми прихильницями, «вовчицями». Чи не думав ти, що вони знепритомніють на сцені під час виступу зі своїм кумиром?
- Я сьогодні на репетиції кажу їм: «Ви маєте красиво махати глядачам, коли я буду підходити до бек-вокалістки», а вони стали і дивляться на мене. Я спочатку думав, що вони мене не чують, то взяв мікрофон, щоб сказати в нього, щоб точно вже почули, а вони все одно дивляться на мене… Я кажу: «А ви мене чуєте?». Це було саме те, про що ти мене запитала!
З тобою таке трапляється, що ти забуваєш слова пісні на сцені?
- Це є! Звичайно, люди знають всі пісні, і якщо я перекручу якусь фразу чи забуду, то вони не звернуть на це увагу! У мене були часи, коли я грав мюзикли у Європі, і у мене там були довгі монологи німецькою мовою. На сцені відбувається дія, коли я розповідаю співрозмовнику про своє життя, і… забуваю текст. Дивлюся на нього - а в нього тесту немає, а оркестр тим часом чекає і грає кульмінаційну музику. Співрозмовник тоді каже мені: «Месьє, чим я можу вам допомогти?», а я такий відповідаю : «Краще б ти мовчав». Я, звичайно, згадав потім слова, але ці секунди для мене здавалися вічністю… Коли ти втрачаєш текст, коли стоїш на сцені, то це крах!
Сьогодні на сцені тебе пародіювали: Оля Полякова удавала з себе Олега Винника. Як ти ставишся до того, коли колеги жартують над тобою?
- Коли вдалі та «смачні» жарти, то я і сам сміюся! А бувають і безталанні жарти, коли люди хочуть «хайпанути» на Виннику, - то це ні!