Андрію, вітаю з найуспішнішим сезоном! Ви – перший тренер, який вивів українську збірну у «Євро» без жодної поразки. Як святкували цю подію особисто?
- Я думаю, відео, яке ми зробили одразу після матчу з Португалією, розлетілося в Instagram і різними медіа в Україні, напевно, потрапило до кожного вболівальника. Це, справді, був історичний момент!
Чи було якесь ще святкування, окрім святкування в роздягальні?
- Була справді дуже гарна атмосфера, але ми настільки втомилися… Ми з хлопцями зібралися тоді ж на невелику вечерю в готелі, де ми базувалися. Трошки посиділи, поспілкувалися, бо для всіх це був дуже важкий, але дуже важливий рік, і під кінець він вийшов дуже щасливим.
Під час трансляції матчу ви дуже спокійний, а у роздягальні – чи отримують футболісти збірної від вас на горіхи?
- Моя філософія – краще сказати все до гри! Якщо треба виплеснути якісь емоції, якщо ти бачиш, що саме в цей момент ти маєш струснути хлопців, то це треба робити до гри!
Тобто, ви кричите на футболістів?
- Усе буває... Я маю отримати той результат, який я від них чекаю! І якщо мені треба буде кричати, я кричатиму. Якщо треба буде мовчати, мовчатиму.
А якщо треба ременя дати – то й ременя…
- Ви знаєте, для мене найголовніше – стимулювати їх, і досягти мети. Тому якщо треба буде, експериментуватиму!
Цього року ви увійшли до топ-10 тренерів світу. Може, й є амбіції очолити цей рейтинг?
- Амбіції завжди є!
Ви - багатодітний батько 4 синів. Чи хтось з них займається футболом?
- Другий син грає в академії «Челсі» до тринадцяти років, поки що.
Чи буде він професійним футболістом?
- Ніхто не знає, усе – у його руках! Він працює, дуже професійно ставиться до цього, і я радий, дуже це підтримую!
А старший, п’ятнадцятирічний син?
- Це мій позаштатний помічник, який повністю знає всю статистику, стежить за нашою командою, стежить за командами, які грають проти нас, та їхніми гравцями. Він – як мій Google: якщо мені треба щось спитати, мій син завжди дасть точну відповідь!