Вітаю «Маски-шоу» на Лазуровому узбережжі! Але сьогодні вам не до жартів, тут ви на прем’єрі фільму «Донбас» Сергія Лозниці. Ви зіграли одні з головних ролей. Як сприйняла публіка канська фільм?
-Найголовніше, що я сприйняв фільм дуже добре, я ж його до того не бачив. Читати сценарій та дивитися фільм - це дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Я тричі гучно сміявся та один раз плакав.
Для вас важливо було, як реагує зал, в тому числі члени журі?
-Я подивився: наприкінці показу Бенісіо Дель Торо стоячи аплодував, посміхався, а він же голова цієї комісії. Думаю, що картину сприйняли дуже добре. Мені так здається. Я до цього не був на Канському кінофестивалі, я був на «Берлінале», на Венеційському - це різні фестивалі. І, звісно, тут так красиво, яскраво. Саме повітря, яхти, люди. Мені тут дуже подобається.
Як збиралися на Канський кінофестиваль, як готувалися до виходу на червону доріжку?
-Я у цьому образі знімався у кіно і вирішив його зберегти.
Щоб у Кані після прем’єри впізнавали і брали автографи?
-Я не думаю про це.
-Ми не честолюбні люди, скромні.
Як ви, Наталіє, збиралися?
-У метушні збиралася, це ж сукня, взуття, сумочка. То ми їдемо на фестиваль, але ще не точно, а тут придбали квитки - що робити? Ось якось так.
Стрічка «Донбас» про сьогодення, те, що відбувається на Добнасі. Відтворення історії, яка ще не закінчилася. Як вам було грати у цій історії?
-Я думаю, що це антивоєнна картина. Це фільм про те, що війна в будь-якому прояві жахлива.
-Режисер не прийняв чийсь бік, просто показує весь жах та беззмістовність цієї гри-війни. У війну завжди всі програють.
-Ми ж актори, нас хлібом не годуй - дай зіграти.
Зйомки стрічки відбувалися взимку у Кривому Розі. Місцевих жителів заздалегідь попередили, щоб вони не дивувалися, коли на вулицях міста з’являться ніби «ДНР» та «ЛНР», люди у формі. Як реагували місцеві жителі?
-Напевно, про це знало все місто, три місяці йшла підготовка і зйомка стрічки. Тому все місто знало, що Лозниця знімає фільм «Донбас», всі знали, що ми зі знімальної групи.