Світлано, вітаємо вас із заміжжям. Не дивно вас зустріти на показі Лілії Пустовіт, тому що ваша весільна сукня була її бренду. Як визначалися з дизайнером весільної сукні?
- Для мене була велика честь, що Ліля погодилася зробити мені сукню. Якщо чесно, то вона не шиє весільні сукні, і тому це був такий виняток. В нас була спільна енергетика, коли ми створювали цю сукню.
Ваш чоловік – британець, який приїхав в Україну працювати. Я так розумію, що він не переїхав до України, і тепер вам доведеться жити на дві країни.
- Знаєте, це було частиною нашого шлюбного контракту (умовно кажучи), що я можу йти «в пакеті» тільки з країною.
Чи одразу чоловік погодився? Він юрист, мав кар’єру у Великій Британії, і тут він зустрічає вас і залишається тут.
- Мій чоловік – юрист з міжнародного гуманітарного права. Він спеціалізується саме на злочинах проти людяності і воєнних злочинах. За останні 15 років він працював у зонах конфліктів. Фактично ці 15 років він не жив у Лондоні, а був у Камбоджі, Сьєрра-Леоне, Парижі. Нідерландах, Бангладеш тощо. Скажу відверто: не лише в мене він закохався, але й в країну також.
На весілля заведено дарувати подарунки. Народним депутатам віднедавна потрібно вносити все у декларацію. Як складали список подарунків? Щоб подарунок не коштував більше, ніж певна сума, щоб потім не декларувати гору скарбу, яку надарували гості.
- Що в нас в Україні дарують? Постільну білизну, тому що родина. Рушники, тому що коштують дорого і красиві. Якісь стакани, наприклад. Тобто усі потрібні речі. Мої близькі подруги подарували мені мандаринове дерево. Вони поїхали до мого рідного міста Жашкова і накопали там землі. Одна з них поїхала в Лондон і накопала там землі. І у цю землю вони посадили мандаринове дерево. Вони, вп’ятьох, пішли до майстра і самі зліпили величезний горщик з бетону.
Чи була медова відпустка?
- Так, ми їздили до Греції, на Пелопоннес. Ми зняли малесенький будиночок поряд з морем, де майже не було туристів і не було інфраструктури. Ми взяли в оренду звичайний скутер, і їздили узбережжям.