Катерино, чи змалечку у вас був хист до малювання? Можливо, сьогодні ми брали б інтерв’ю, не у балерини, а у художниці.
- Я навіть придбала собі розмальовку-антистрес нещодавно. Я купувала її для свого сина, а потім відібрала і почала розмальовувати сама.
Ваш син точно знається на балеті, тому що він все це спостерігав з-за лаштунків змалечку. Чи трапляється бувати у музеях всією родиною?
- У музеях, на жаль, ми буваємо рідко, тому що ми або на репетиціях, або він з нами на балеті, або на його футбольних іграх. Зараз у серпні плануємо повезти його вперше до Діснейленду. Я б хотіла ще трошки почекати, поки він підросте до музеїв. Балет він почав сприймати десь лише тільки півроку тому.
- Він почав просити запрошення для своїх дівчаток-однокласниць. Каже: «А коли ви наступного разу танцюєте?», я кажу: «А що?», а він: «Мені потрібно кілька квитків, щоб з подругою піти».
- В нас взагалі не дозволяють виходити на сцену після закінчення, але це ж все ж таки наш син, тому роблять певний виняток. Він виходить на сцену з цією дівчинкою, я дивлюсь – в неї такі задоволені очі, і він такий гордий та з рум’янцем.
Тобто в сина вже перші побачення почалися, і вони в оперному театрі на маминих виставах, що приємно.
- Так!