Тіно, сьогодні ти вручаєш нагороду дизайнеру, який зробив в українській моді абсолютний прорив. Зараз ти контролюєш, як шиють твої костюми, а в дитинстві ти щось сама собі шила?
- Я шила ляльці Барбі сукні, штани та якісь кофточки.
Ти вмієш на швейній машинці строчити?
- Ні, це я не вмію. Руками…
Сучасні дівчата і руками не вміють.
- Мені здається, що сучасні дівчата взагалі багато чого не вміють з того, що ми вміли в час відсутності інтернету. Нам треба ж було чимось займатися тоді.
Цього року в тебе був великий тур «Інтонації». В тебе було багато вбрань українських дизайнерів. Яке вбрання ти можеш виділити?
- Було дуже складно зробити дівчат на сцені однаковими зі мною. Крім волосся, крім того, що дівчата вивчали ті мої рухи, які я використовую у повсякденному житті, в нас ще у була однакова вага.
Дівчат підбирали за твоєю вагою, чи тобі треба було підлаштовуватися під дівчат і худнути?
- Спочатку підлаштовувалася я, а потім дівчата в турі дали слабину, і вже я їх контролювала – чи вони їли забагато, чи вони мої інтонації, мої двійники. В мене стався такий курйозний випадок. Після півроку туру я запитую свого водія: «Якою за номером я йду на сцену на фехтувальницях?», а він так думає: «Ну, останньою». Я кажу: «Тобто, все це я роблю: закидаю ноги, а потім через тридцять секунд – в новому вбранні на сцені?», а він: «Ну так!». Він мене бачить щодня, і я тоді зрозуміла: нам вдалося.
Вдалося так обманути публіку, що ти танцюєш так вправно, як та остання дівчина з балету?
- Ми не обманювали, це такий фокус.
Ти взагалі любиш перевтілюватися. На Геловін на одному з виступів на приватному заході ти перевтілилася в Білу Королеву з фільму «Аліса в Країні див». По-перше, чи важко було перевтілюватися? По-друге, скільки тривав процес макіяжу?
- Сукня була узята з костюмерної «Квартал 95», за що дуже їм вдячна. Ця сукня була на зйомках «Ржевський проти Наполеона», і потім ми її трохи перефарбували. Складно було співати з цією білою перукою. Вона була з ненатурального волосся, і в ній було дуже спекотно. Після цього в мене навіть крепатура була в шиї. Мені не дуже це сподобалось.
Виявилося, що франківська діаспора має велику силу в Києві. Твій рідний брат є чоловіком сестри ще одної відомої франківчанки, акторки Ірми Вітовської. Чи товаришуєте ви родинами?
- Ми зустрічаємося, але нечасто, адже в Ірми свій графік. Вона так само допомагала мені знайти костюм цієї Білої Королеви, Ірма – перша людина, якій я і подзвонила щодо пошуку плаття. А так, я ще пам’ятаю, як ми їх сватали.
Тобто, це ще й твоїх рук справа?
- Ми приходили просити Наталку, сестру Ірми, до шлюбу за Стасика, за мого брата. Ми прийшли всією родиною, аби вони погодилися віддати свою «квіточку».
Було серйозне сватання з усіма традиціями?
- І я шукала по хаті, чи немає ніде гарбуза.
Нічого собі!
- Ми в тісних стосунках, і я була шанувальницею Ірми, коли вона ще знімалася в «Леся+Рома». Я постійно дивилася цей серіал по телебаченню. А зараз бачу справжню Ірму за столом, і думаю: «О, я коло зірки», а вона мені говорить те саме.
Наскільки близько ти спілкуєшся зі своїм братом? Іноді багато родичів не користуються цим самим прізвищем, а, навпаки, намагаються віддалитися.
- Я розумію, що такий ніби фантом Тіни Кароль тисне на нього. Він не може бути тим, ким він хоче бути. Він може думати через призму мого ім’я, і я йому за це дуже вдячна, адже розумію, наскільки це складно бути братом Тіни Кароль, а не Станіславом Ліберманом.
Чим він займається?
- Він в мене юрист. Він отримав вищу освіту у Харкові, і тепер допомагає людям вирішувати їхні юридичні проблеми у суді.