Денисе, цей рік для вас, у вашій кар’єрі, можна назвати не те, щоб переламним, але точно цей рік ви запам’ятаєте участю у «Танцях з зірками». Чи не глузували з вас ваші колеги-боксери?
- Казали, що я танцюю краще, ніж боксую. Може, й складалося таке враження, але я так не думаю, тому що медалей купа, поясів теж буде купа – все ще попереду. Говорили, аби я сам пішов, або щоб мене вигнали. Говорили й навпаки: «Залишайся там танцювати. Не приходь більше на бокс!». Звісно, я отримав колосальний досвід, познайомився з дуже цікавими людьми.
Боксерам важко танцювати, важко давалися «па». А тут ваші друзі не підтримують вас, а навпаки, кажуть, щоб ви йшли з проекту.
- Я думаю, що їхні дружини тільки те й робили, що просили їх поповнювати рахунок, і надсилали за мене смс-повідомлення.
Чи продовжили ви займатися танцями?
- Ні, бо наразі посилені тренування, і на кону титульний бій. В мене по три тренування на день, я просто не встигаю танцювати. Але танцювати буду, бо в мене тепер бальна постава, ноги, я знаю кроки, знаю рахунок «ча-ча, раз». Я до боксерського мішку підходив у танці перед тим, як почати боксувати. Звісно, у боксі і у танцях задіяні різні групи м’язів. Поєднувати було дуже складно: або танці, або бокс.
Чи серед ваших друзів-боксерів, може, хтось тепер питає вашої протекції у наступних «Танцях з зірками».
- Мені здається, треба Жана Беленюка змусити танцювати, цього кремезного борця, цю купу м’язів, як навчили і Миколу Тищенко танцювати, і всіх решту.
Жана Беленюка на танці!
- Так!