Уже 10 листопада о 20:00 на телеканалі 1+1 Україна відбудеться прем’єра нового детективного серіалу Таємниці архівів — історії про команду, яка розкриває сучасні злочини, що беруть свій початок ще у далекому минулому.
Незабаром глядачі познайомлять з головними героями серіалу, серед яких Іван Самойлович — досвідчений слідчий «старої школи», який довіряє лише фактам і власній інтуїції. Він скептично ставиться до сучасних технологій, але саме його людяність і досвід часто допомагають побачити те, що не може знайти штучний інтелект.
Досвідчений слідчий Іван Самойлович у серіалі шукає правду між рядками архівних справ, а в житті Віктор Андрієнко — актор і Заслужений артист України, який проживає кожну свою роль до останньої емоції. Він вже досвідчений актор, якого глядачі люблять за його щирість, гумор і глибину ролей. Крім того, його легко впізнати за голосом, особливим поглядом і щирістю.
Редакція сайту 1plus1 в інтерв’ю розпитала Віктора Андрієнка про його нову роль у серіалі Таємниці архівів, найцікавіші історії із залаштунків зйомок та про те, чому навіть через десятиліття він залишається вірним своїй дитячій мрії — бути актором.
— У серіалі ви граєте досвідченого слідчого Івана Самойловича. Яким бачите свого героя?
Зізнаюсь, що образ дуже непростий, бо він багатогранний. Іван Самойлович, як хамелеон, завдяки своєму великому життєвому досвіду може бути ким завгодно. От, наприклад, ми знімали сцену, де він прикидається водієм головного злочинця і це в нього так природно виходить.
У той час, коли на допитах він завжди шукає підхід до кожного: когось «притисне», а інших, навпаки, по-доброму розговорить. На мою думку, його нестандартність, як персонажа і є саме в цьому.
— Можливо, пригадаєте якісь цікаві історії зі зйомок серіалу?
Таких моментів було багато! (усміхається). Інколи запізнишся на зйомку й одразу потрапляєш у сцену, де треба згадувати все, що вчив у молодості: і каскадерські навички, і як правильно битися, і як тримати зброю.
Були епізоди, де мій герой з бандитом з’ясовує стосунки, то там треба було зв’язати його і перезарядити пістолет просто в кадрі. А це ж має виглядати ще й професійно! Тому постійно вчуся і знаєте, мені це навіть подобається, бо я відчуваю, що не стою на місці, а росту разом зі своїм героєм.
«Не стою на місці, а росту разом зі своїм героєм»
Є ще цікава та навіть трохи повчальна історія, коли іноді мінуси стають плюсами. Одного разу під час зйомок епізоду раптом пішов дощ. У мене тоді була сцена на цвинтарі, де я розмовляю з вдовою загиблого. Дощ ллє нещадно, звуки крапель, усе мокре...
А я кажу: «Давайте не переривати сцену, знімаймо в дощ». Ми так і зробили. Потім інша сцена вже під сонцем. І це дало дивовижний ефект: картинка стала живішою, драматичнішою. От такі випадковості під час зйомок додають справжньої глибини.
— У вашій команді, здається, панувала чудова атмосфера. Як будувалася ваша «хімія» між акторами і знімальною групою?
Знаєте, якось воно само виходило. Ми багато працювали, іноді бували дуже насичені дні, тоді жарти просто рятували. Я міг щось «підкинути», щоб зняти напругу, пожартувати між дублями. І тоді команда одразу оживала. Так і з’являлись наші особливі жарти всередині команди. От, наприклад, мій улюблений вислів був: «Логічно!». Я його використовував у всіх ситуаціях — тепер усі ним користуються (сміється).
«Іноді бували дуже насичені дні, тоді жарти просто рятували»
А взагалі, на майданчику панувала велика повага, усі підтримували одне одного. Мені ще особливо подобались моменти, коли серія закінчується, а герої обіймаються, бо пережили щось спільне. Це не просто колеги, а справжня команда.
«Це не просто колеги, а справжня команда»
Ми з Юрою Дяком і Сашею Панасевич дуже різні за енергією, але разом на знімальному майданчику були, як сім’я. І це відчувається навіть у кадрі, адже коли ти працюєш у добрій атмосфері, то сцени виходять більш людяними та справжніми.
— Зважаючи на ваш великий досвід в акторстві, коли ви вирішили, що хочете цьому присвятити своє життя?
Насправді, то ще у 10 років. Ходив у драмгурток і тоді зрозумів, що хочу грати! До того не знав ким бути, а потім шлях був визначений. Мене ще дуже підтримували батьки.
«Ходив у драмгурток і тоді зрозумів, що хочу грати!»
Пам’ятаю, у 6 класі на батьківських зборах мене запитали: «Ким хочеш стати?». Я ж гордо відповів: «Актором». Усі тоді засміялися. А мій батько встав і сказав: «Прошу заспокоїтися. У нього є мрія — хай іде до неї». Це був урок на все життя, я досі згадую той момент. Тоді до мене й прийшло розуміння ще у зовсім юному віці, що підтримка — це головне.
— Чи змінилося зараз ваше ставлення до акторства?
Я завжди ставився до своєї роботи серйозно, бо дуже любив її. Якщо щось не виходило, я переживав, аналізував. Не міг просто забути й іти далі. Кожна помилка — це досвід. До того ж, актор вчиться все своє життя.
«Завжди ставився до своєї роботи серйозно, бо дуже любив її»
— З якими ролями вас найчастіше асоціюють глядачі?
Молодші пам’ятають одне, старші — інше. Хтось згадує Острів скарбів, хтось — Довгоносиків. У мене було багато ролей для різних поколінь.
Навіть режисер нашого серіалу якось сказав: «Я ще у 6 класі тричі бігав у кіно на твій фільм Дачна поїздка сержанта Цибулі». Оце найкращий комплімент, коли тебе пам’ятають через роки.
— А якби не акторство, ким би став Віктор Андрієнко?
Не знаю… Я багато ким працював: і кулінаром, і завідувачем кухні, і не тільки. Але мені здається, що кожна з цих професій була по-своєму творчою. Творчість — це не лише сцена, а ставлення до справи. Ким би я не став, думаю, усе одно грав би, просто в іншій ролі.
«Усе одно грав би, просто в іншій ролі»
— Якщо б у вас була змога поговорити із собою десятирічним, що б ви сказали?
Сказав би точно, що йди цією дорогою далі й не слухай тих, хто сміється з тебе. Треба просто бути впевненим і робити своє. От я став тим, ким хотів бути у 10 років і пишаюсь цим.
Є одна цитата американського письменника О. Генрі, яку я часто згадую: «Головне — не дороги, які ми вибираємо, а те, що в нашому серці штовхає нас вибирати саме їх». Кожен творить своє маленьке щастя у житті. І навіть, як вам здається, ваше маленьке життя може стати для інших великим.
«Я став тим, ким хотів бути у 10 років і пишаюсь цим»
Якщо ви любите історії, де кожна деталь має значення, а правда ховається між рядками, то не пропустіть прем’єру серіалу Таємниці архівів!
Уже 10 листопада о 20:00 на телеканалі 1+1 Україна вас чекають перші заплутані історії, які розкриють те, що здавалося назавжди забутим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розкриває найскладніші злочини через логіку і пам’ять: знайомтесь із головним героєм нового українського серіалу Таємниці архівів