Напередодні в Києві пройшов допрем’єрний показ стрічки Вихід – документального фільму Дмитра Комарова, присвяченого темі психічного здоров’я в умовах війни.
У стрічці журналіст вирушає у правдиву експедицію – цього разу вглиб історій людей, які наважилися подолати страх і звернутися по допомогу до психолога. Він показує, що турбота про власний емоційний та психологічний стан – це не слабкість, а шлях до відновлення.
Проєкт демонструє шлях трьох людей, які пережили втрати, окупацію, поранення, полон і фронт, але знайшли в собі сили зробити перший крок до нового життя. Фільм фіксує їхні чесні, болючі та водночас світлі трансформації.
Зокрема, глядачі побачать історії Христини Веселової, чоловік якої загинув на фронті, Вікторії Івшиної, якій вдалось виїхати з окупованого Маріуполя, й Олександра Гадзіковського – бійця батальйону Айдар, який пережив полон.
У коментарі сайту 1plus1 Комаров розказав про своїх героїв, власні зміни під час роботи над проєктом, а також про те, як знайти вихід навіть тоді, коли здається, що навколо суцільна темрява.
Чи змінив вас цей фільм так само, як і героїв? Який висновок тепер живе у вас найглибше?
- Так, цей фільм однозначно мене змінив. Протягом року я щотижня, й кілька разів на тиждень, спілкувався зі своїми героями дуже глибоко. Фактично вони стали для мене не просто героями фільму, а далекими родичами. Усі їхні переживання я пропускав через себе. Коли я бачив, як Христина, вдова військового, плаче – мені теж хотілося плакати. Коли спостерігав, як Віка, яка пережила окупацію Маріуполя, не може зібрати сили встати з ліжка, я відверто співчував і розумів, що й у мене бувають моменти, коли через складні обставини не знаходиш в собі сили просто встати з ліжка.
На прикладі Олександра ми можемо краще зрозуміти багатьох військових, які повертаються з фронту. Зрозуміти, що відчуває людина, коли виходить із зони бойових дій у звичайне мирне життя. Це вчить нас, як коректно себе поводити, як ставитись з повагою і не дратувати. Нам всім дуже важливо більш глибоко зрозуміти, як поводити себе з військовослужбовцем, який повертається з пекла вже іншою людиною.
Мене точно змінив цей фільм і я почав по-іншому дивитись на багато речей. Так, наприклад, у фільмі є зимове сходження на Говерлу, зимовий рафтинг і інші екстремальні пригоди, і це дуже дієвий спосіб себе змінити. Коли ти відчуваєш, що розбитий на уламки, є ефективний метод – «Вставай з ліжка і дій». Вигадай для себе якусь цікаву подорож, адже якщо ти знайдеш сили і піднімешся на Говерлу, то точно повернешся іншою людиною.
Коли ти відчуваєш, що розбитий на уламки, є ефективний метод – «Вставай з ліжка і дій».
Який момент під час роботи над фільмом став для вас найважчим — не як журналіста, а як людини?
- Найважчим був момент, коли ми разом із Христиною, вдовою військовослужбовця, поїхали на фронт до його побратимів. Вона ніколи раніше не була на передовій. Я організував поїздку на Запорізький напрямок, у район Гуляйполя, де справді небезпечно. І вона вперше побачила світ свого загиблого чоловіка на власні очі. Раніше вона знала його лише з мирного життя і не уявляла, яким він був на війні. Вона опинилася на його робочому місці, в реальних бойових умовах, з його друзями-побратимами. Це було дуже боляче і проникло глибоко в мою душу, я запам’ятаю це назавжди. Як і Христина. Вона зізналась, що саме цей момент став переломним у її психотерапії.
Що ви хотіли б, аби люди відчули після фільму?
- Я б дуже хотів, щоб кожна людина зрозуміла, що вихід є завжди. Навіть в такі моменти, коли тобі здається, що все погано і ти не бачиш перспективи і виходу. Подивіться на наших героїв: у важких ситуаціях вони все ж знайшли сили рухатися далі. І якщо це вдалося їм – вихід є й у кожного з нас. Вихід є завжди.
Не пропустіть документальну стрічку Вихід на 1+1 Україна в суботу, 22 листопада о 21:00.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: