Цієї неділі о 21:30 ведучий "Хоробрих сердець" Ахтем Сеітаблаєв  познайомить Україну з новими героями. Історії кожного учасника військово-патріотичного проекту зачіпають за живе і лишаються в серцях назавжди. Наскільки важко працювати в такому непростому проекті? Про що говорити з тими, хто бачив війну? Про це та інше Ахтем Сеітаблаєв розповів у інтерв'ю mediasat.info.

- Ахтеме, чи складно психологічно працювати над "Хоробрими серцями"?

- Так, з погляду емоційного сприйняття - дуже непросто. Важко слухати, коли мама розповідає про те, як загинув її єдиний син. Вона не опустила рук, продовжує допомагати таким же, як і він, хлопцям, вважаючи, що це - її сини. І як вона привозить допомогу їм в такі важкодоступні місця, куди навіть наші спецназівці не можуть дістатися, а вона - приїжджає. Коли ти спілкуєшся з такими людьми, слухаєш їхні історії, дуже важко залишатися спокійним.

- Якими були відгуки на "Хоробрі серця"?

- На телеканалі реакція була, начебто, позитивною. Для мене це - перший досвід ведення, я попереджав продюсерів, що я не ведучий, а театральний і кінорежисер. Я знаю, що в програмі іноді занадто включаюсь в те, що чую, погано це чи добре ...

- Манеру ведення програми "Хоробрі серця" міняти не плануєте?

- Ні. Я такий, який я є. Мені 42 роки, і в мене достатньо сформоване уявлення про те, як поводитися з людьми і як говорити. Я не прихильник того, щоб спілкуватися з людьми, які пройшли і щодня проходять пекло, інакше. Я не можу іноді дібрати слів, коли звертаюся до них. Для мене все це – справді фантастика. Я не можу не цілувати руку матері, яка заходить до зали. У кримських татар взагалі вважається ознакою невихованості не цілувати руки старшому за віком, і чоловікам - зокрема. Якщо це когось коробить, це не моя проблема.

- Враховуючи те, що це - ваш перший досвід роботи телеведучим, що виявилося найважче, що давалося легко?

- Складно поєднувати: бути містком між учасниками програми і глядачами, бути собою і організаційні речі. Наприклад, слухати "вухо", за допомогою якого тобі щось важливе підказують. Ці речі гармонізувати поки не виходить настільки, щоб почуватися абсолютно вільно.

- Чи бували ви в зоні АТО?

- Так, мав честь у серпні побувати з Адою Миколаївною Роговцевою. Це був її творчий вечір, тривалістю півтори години - уривки з фільмів, поезія, яку читала вона і її дочка, Катерина Степанкова. Переважно українська, до речі, поезія. І два уривки з вистави. В одному випадку грали ми з Адою Миколаївноюа, в іншому - з Катериною уривок з "Варшавської мелодії". Плюс - уривок з фільму "Хайтарма". Через зйомки я не встиг побувати з ними в усіх п'яти містах, але в двох встиг - Краматорськ і Слов'янськ. І це були неймовірні зустрічі. І з людьми, які живуть там, і з бійцями. Ти бачиш очі людей, які багато пережили, яким в принципі нічого від тебе не треба, крім того, щоб ти з ними розмовляв. Про що завгодно. Про погоду, про хліб, про море, про війну. Їм потрібно, щоб їх слухали і їм щось у відповідь говорили, а іноді й мовчали. Скрізь були повні зали. І російськомовні люди прекрасно слухають українську поезію.

Більше про роботу в "Хоробрих серцях", зйомки фільму "Хайтарма" і про подальші плани Сеітаблаєва читайте тут.

А уже в неділю о 21:00 дивіться новий випуск "Хоробрих сердець" у ефірі "1+1".