"Плюсуй українську": історія Артема Шевченка, військового, журналіста, автора книги «Воєнна розвідка України. У небі, на морі, на землі»

Інтерв'ю з Артемом Шевченко - військовим, автором книги про розвідку України

Читайте ексклюзивне інтерв'ю військового, журналіста, автора книги «Воєнна розвідка України. У небі, на морі, на землі» Артема Шевченка.

Поділитися:

У межах проєкту «Плюсуй українську», партнером якого є зокрема національна книжкова платформа Yakaboo, 1+1 media ділиться історією Артема Шевченка, військового, журналіста, автора книги «Воєнна розвідка України. У небі, на морі, на землі».

У спеціальному інтерв’ю Артем розповів про українську мову у своєму житті, поради переходу з російської на українську та роль книги під час великої війни. До того ж герой поділився процесом створення власних книг – «Воєнна розвідка України. У небі, на морі, на землі» та «Слов’янськ. Початок війни».

Нагадаємо, 7 лютого 2023 року 1+1 media разом з партнерами запустили проєкт «Плюсуй українську», спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт реалізовується 1+1 media у партнерстві зі Всеукраїнським Рухом «Єдині».

Про оточення та двомовне середовище

Ви родом з Дніпра, де панувало двомовне середовище. Якою мовою спілкувались у вашому оточенні? У який момент вирішили перейти на українську?

У Дніпрі в період мого дитинства та раннього юнацтва панувало не двомовне, а тотально російськомовне середовище. Довкола всі спілкувалися винятково російською. Хіба що від дідусів і бабусь можна було почути, хоч і спотворену суржиком, але все-таки українську мову.

У школі близько 6-7 дітей з мого класу взагалі не відвідували уроків з української мови та літератури просто на підставі заяв від родин, де батько був, як правило, військовослужбовцем радянської армії. Мовляв, сім`я часто переїжджає, нема чого дитині вчити українську.

Тоді було штучно створено ситуацію, в якій майже все українське, зокрема і нечисленні медіа, видавалося упослідженим, несучасним, вторинним, таким, якого варто соромитися, а не пишатися. Тільки вже після набуття незалежності у Дніпрі поступово українська стала входити спочатку у навчальний процес, а згодом — у мову медіа, документообіг і побутовий вжиток. Вірю, що процес вже незворотній.

«Головне – не боятися говорити українською»

Існують стереотипи, що з російської на українську перейти доволі складно. Як це було на вашому особистому досвіді? Які поради можете дати тим, хто лише починає переходити на українську мову?

Треба якомога більше читати, писати й головне – не боятися говорити українською. Хай навіть з помилками та обмовками. Для всіх, а особливо для дітей, вкрай важливо споживати якомога більше цікавого українськомовного аудіо-, відео- та друкованого контенту.

Із сумом спостерігаю, як нині велика кількість українських школярів підсаджується на російськомовний, здебільшого ігровий, дитячий продукт на YouTube. І дитина мимоволі зросійщується. Сумна тенденція. Батькам і вчителям важливо лагідно, зацікавлюючи дітей нашим контентом, але водночас наполегливо і послідовно, українізовувати молоде покоління.

Нині спостерігаються позитивні зрушення в кількості українськомовного населення України. Однак, все ще існують ті, хто продовжує розмовляти російською. Як ми можемо донести цим людям важливість переходу з російської на українську? Що маємо зробити для цього?

Російська агресія сама по собі сприяє більшій українізації суспільства. За останні 350 років російська імперія понад 100 разів різними способами забороняла українську. Маємо роз`яснювати наполегливо, але без агресії, що українська мова, культура, історія – є запобіжниками від наступу войовничого «руського міра».

Про написання книжки «Воєнна розвідка України. У небі. на морі, на землі»

Ви є автором книги «Воєнна розвідка України. У небі. на морі, на землі», яка розповідає про найбільш успішні бойові операції ГУР МО України протягом 2022-2023 років. Розкажіть про створення цього документального часопису. Як виникла ідея? Скільки часу зайняло написання?

Ідея створення цієї книги належить перекладачу видавництва Yakaboo Publishing Анастасії Данченко. Вона перекладала англійський текст рукопису із передмовою начальника Головного управління розвідки Міноборони України, генерал-лейтенанта, Героя України Кирила Буданова.

Книга ґрунтується на матеріалах чотирьох документальних фільмах циклу «Воєнна розвідка України», створеного нами за підтримки Міністерства культури та інформполітики України у співпраці із ГУР МО. Документальні фільми, ідея створення яких у мене виникла на початку осені 2022 року, було створено й успішно показано протягом 2023 року у ТБ-ефірі кількох українських телеканалів, зокрема марафону «Єдині новини», а сукупна кількість переглядів українських та англійських версій на YouTube-каналі відомства доволі висока – понад 3 млн 200 тис. Один з фільмів – «Авіапрорив на Азовсталь. Небо» наприкінці лютого 2024 року отримав відзнаку першого в Україні національного фестивалю фільмів, знятих під час українсько-російської війни Cinema for Victory.

У вересні-жовтні 2023 року вдалося доволі оперативно перетворити сценарії документальних фільмів на книжковий текст, додавши фотографії, вступ, передмову і післямову. Добре, що ми встигли презентувати книгу на Франкфуртському книжковому ярмарку наприкінці жовтня 2023 року.

Як ви збирали історії про задум і хід бойових операцій від безпосередніх учасників? Що саме висвітлювали? Які події лягли в основу книги?

Я вирішив показати у документальних стрічках, а потім висвітлити у книзі декілька успішних операцій воєнної розвідки проведених у трьох природних стихіях – у небі, на морі й на землі.

«Авіапрорив на Азовсталь. Небо» – операція встановлення повітряного вертолітного мосту для постачання необхідного озброєння, обладнання, десанту та вивозу поранених з оточеного ворогом Маріуполя навесні 2022 року. «Битва за острів Зміїний. Море» – перша українська перемога на Чорному морі, коли після кількамісячної битви вдалося прогнати окупантів з острова Зміїний і повернути контроль над ним. «Харківський контрнаступ. Земля» – історія допоки найуспішнішого українського наступу на суходолі та «Збиті льотчики росії» – про те, як протистояли в українському небі російській авіації. В центрі цієї розповіді – така собі галерея восьми ворожих пілотів, які були збиті, катапультувалися і потрапили у полон на початку вторгнення, а згодом були обміняні воєнною розвідкою на наших захисників.

«Нам дуже важливо роз`яснювати іноземним аудиторіям, за що і як ми воюємо з набагато більшим за своїм потенціалом, підступним російським агресором»

На вашу думку, чому українцям важливо познайомитись з цією книгою? На яку аудиторію вона спрямована і, загалом, яким є фідбек від читачів?

Найприємнішим фідбеком від читачів є розкуплений доволі швидко перший наклад «Воєнної розвідки України». Ця книга написана у документальному жанрі й може бути цікавою досить широкому колу читачів – передусім тим, хто цікавиться воєнною тематикою, військовою історією, журналістам, експертам, дослідникам, членам родин військовослужбовців, а також неодмінно самим військовим професіоналам. Всі вони, сподіваюся, знайдуть у цій книзі для себе чимало цікавого і пізнавального. Зокрема, й іноземні читачі. Адже видавництво Yakaboo Publishing видало книгу й англійською мовою також. Нам дуже важливо роз’яснювати іноземним аудиторіям, за що і як ми воюємо з набагато більшим за своїм потенціалом, підступним російським агресором. 

Чимало з тих операцій, які проводила воєнна розвідка у 2022-2023 роках і тих, які проводяться  зараз, по-своєму унікальні. Передусім своєю зухвалістю – коли те, що на перший погляд здавалося неможливим, таки стає реальністю на полі бою. А ще важливо увічнювати пам`ять про всіх тих героїв, які протистоять ворогу на полі бою у небі, на морі, на землі, і які віддали життя заради захисту держави.

Про книжку «Слов’янськ. Початок війни»

Ще будучи військовим журналістом, ви активно висвітлювали події на Донбасі протягом квітня-червня 2014 року. Згодом у 2020 році випустили книгу «Слов’янськ. Початок війни», яка є документальним дослідженням та хронікальним літописом найважливіших епізодів битви за місто Слов’янськ Донецької області. Розкажіть детальніше про цей часопис. Чому вирішили написати саме про це? Яким було створення цієї книги? 

«Слов’янськ. Початок війни» видавництва «Фоліо» розповідає про 85 днів битви за Слов`янськ, що тривала з 12 квітня по 5 липня 2014 року, коли місто було захоплено бойовиками банди Стрєлкова-Гіркіна, а згодом звільнене українськими силами антитерористичної операції.

Кожен розділ книжки має символічну назву зі словом «перший», яка відбиває суть того, що відбувалося навесні 2014 року – «Перша кров», «Перша зрада», «Перша страта», «Перший бій», «Перша перемога». У книжці використано архівні фото й записи інтерв’ю з ключовими військово-політичними керівниками України, які ухвалювали головні рішення в ті буремні часи. Також у кожному з епізодів з’являються спогади героїв, що безпосередньо брали участь у тих драматичних, героїчних і трагічних подіях. 

Журналістом я неодноразово висвітлював події там, починаючи із дня захоплення міськвідділу міліції у Слов'янську 12 квітня 2014 року. Відтак мав свій відеоархів і зібрав додаткові відео й фотоматеріали. У 2019 році ми так само зробили й показали в ефірі кількох телеканалів документальний фільм «Слов’янськ. Початок війни», який і став основою для книги.

«Фіксується зростання читання серед українців під час війни»

Про важливість книги так вподобання в література

Як гадаєте, яку роль відіграє книга в житті українців під час великої війни?

Різні соціологічні дослідження фіксують зростання читання серед українців під час війни. Окрім того, що книги формують особистість, вони також допомагають заспокоїти свідомість, відволіктися від щоденної напруги, зняти стрес.

Якісна книга також сприяє формуванню критичного мислення у читача, що особливо важливо у нинішньому перенасиченому соцмережами інформаційному полі, до того ж засміченому і ворожими наративами.

Що читаєте особисто ви? Яку літературу можете порекомендувати?

Зараз намагаюся читати військову та історичну літературу, біографії політиків. З останнього можу порекомендувати «Фактор Черчилля: Як одна людина змінила історію», яку блискуче написав талановитий журналіст, екс-прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон.

Новини по темі