Кастинги телепроектів – чи не найскладніший період для творчої групи та конкурсантів. Особливо, коли це дитяче шоу і малюки годинами перебувають у одному приміщенні. Аби знімальний процес відбувався злагоджено, а учасники почувалися комфортно, впевнено й весело, на майданчику працює психолог.

Справжньою феєю-помічницею для співаків, танцюристів та майстрів оригінального жанру на "Маленьких гігантах" стала Марина Гуменюк.

У інтерв'ю  сайту "1+1" вона розповіла, як розважає дітлахів та до яких професійних хитрощів вдається, аби учасники та їхні батьки завжди залишали знімальний павільйон з усмішками на обличчі.

- Марино, усі учасники очікують виходу на сцену у гральній кімнаті, яка на цьому проекті стала вашим робочим майданчиком. Розкажіть про свої обов'язки.

- Якщо на "Голосі. Діти" учасники були з батьками, то тут вони майже цілком під нашою опікою. Тепер на проекті два психологи, адже в кімнаті  є конкурсанти різного віку. Про всіх них треба подбати, розважити, щоб вони заспокоїлися та не нудьгували під час очікування. А ще важливо допомогти їм об'єднатися. В  подальшому учасники, які пройдуть кастинг, стануть однією командою.  Тож ми проводимо різноманітні вправи і, звісно, проводжаємо та зустрічаємо  дітей зі сцени, щоб своєчасно сказати потрібні слова.

- Вас не виснажує насичений робочий процес?

- На відборах завжди дуже складно, але водночас це велике щастя.  Всі діти – неймовірні. Це взагалі найграндіозніший кастинг, який тільки був у наших проектах. До нас потрапили винятково й однозначно талановиті, які не повинні спинятися на моменті непотрапляння в шоу.

- Як унікальна здібність дитини впливає на її характер? Чим маленький танцюрист, до прикладу, відрізняється від дитини-хіміка?

- Звісно, талант позначається на вдачі. Ось діти, які захоплюються танцями чи акробатикою, менш говіркі. Із ними трохи складніше розмовляти, бо вони звикли висловлювати емоції, відчуття, настрій за допомогою рухів, за допомогою тіла. Вони зазвичай відповідають конкретно: запитання-відповідь, запитання-відповідь.  А діти оригінального жанру вільні в своїй фантазії, вони без будь-яких комплексів, вигадують, діляться думками. А музиканти – різні. Можуть і легко висловлюватися, і навпаки. Але здебільшого вмінням говорити можуть похизуватися маленькі діти.

- Не всі наставники "Маленьких гігантів" вже мають власних діток. Це якось впливає на стиль їхнього спілкування з учасниками?

- Усі люди, які тренують дітей, намагаються передати свій досвід, дати продовження їхньому таланту. І це не залежить від того, є в наставника дитина, чи ні. Хоча, звісно, той, хто ростив малюка, знає, що властиво певному вікові, як краще спілкуватися. Але ті, в кого ще нема дітей, теж дуже стараються. Вони намагаються зрозуміти учасників, обіймають дружню позицію. І це іноді навіть важливіше, ніж батьківська роль в тренерській роботі.

- Чи питають тренери у вас порад перед тим, як оголосити вердикт?

- Ні, ми вирішили, що це не має впливати на рішення тренера. Тому психологічну характеристику дітей наставники отримають тільки після того, як сформують команду.

- Чи звертаються батьки по допомогу до вас?

- Ми завжди пропонуємо батькам поміч. До того ж, бувають учасники з певними психологічними нюансами. І ми в подальшому запропонуємо батькам попрацювати з їхніми дітьми для того, щоб допомогти їхньому становленню. Тому що на талант-шоу  це може не мати ніякого значення, а для життя буде важливим. Як би там не було, потрібно, щоб дитина легко адаптовувалася, а не жила минулими переживаннями.

- Як батьки реагують на програш. Претензій до вас не висувають?

- Принаймні, на цьому етапі кастингу всі дякують. Це дуже приємно. Вони покидають павільйон із розумінням того, що є діти, які трохи сильніші. Звинувачень немає жодних. Всі батьки підтримують і радіють за дитину тієї мами, яка сиділа поруч. І, що надзвичайно тішить, поводяться дуже ввічливо. Наприклад, коли приходить дитина, яка перемогла – всі радіють, а коли заходить переможений, то абсолютно всі гасять свою емоцію, не вистрибують від щастя, щоб не образити іншого учасника.

- Сьогодні діти створили малюнок для Ірми Вітовської, яка протягом дня обирала собі підопічних. Це ви запропонували чи це була їхня ідея?

- Ми запропонували намалювати груповий малюнок. І запитали дітей, що би вони хотіли зобразити.  Тож тематику задали вони, і все чудово втілили.  Потім Ірма зайшла, поговорила з усіма й ще більше наповнила теплом атмосферу. Взагалі дуже важливо саме так завершувати будь-який кастинг. Щоб тренер повертався і спілкувався, щоб повторював те, що  казав під час зйомки, адже на сцені інформація сприймається зовсім не так,  діти не все чують. А після таких розмов учасники стають ще радіснішими і разом із батьками щасливі ідуть додому, щоб набиратися досвіду або готуватися до наступного етапу.

Дивіться перше дитяче талант-шоу України "Маленькі гіганти" на "1+1" вже цієї осені.