Щороку 14 травня вшановують героїзм українців, які в роки Другої світової війни рятували євреїв від знищення. Під час нацистської окупації значна частина єврейського населення України стала жертвою Голокосту. Та попри страх і небезпеку, знаходилися люди, які проявляли нечувану мужність і співчуття. Ризикуючи власним життям та життям своїх родин, вони переховували євреїв у своїх домівках, допомагали з документами чи супроводжували до безпечніших місць.
У цей день також згадують святого мученика Ісидора Хіоського, який жив у III столітті. Він служив у військово-морських силах Римської імперії на острові Хіос, однак, попри язичницьке оточення, залишався вірним християнству. Коли командувач флотом Нумерій дізнався про його віру, наказав принести жертву язичницьким богам. Ісидор рішуче відмовився, заявивши, що служить лише Христу.
За це його жорстоко катували і стратили, відтявши голову. Тіло мученика кинули в криницю, але християни зуміли таємно його поховати. Своїм вчинком святий Ісидор засвідчив вірність Богові навіть перед обличчям смерті.
Іменини святкують Леонтій, Максим, Микита.
► Утримайтеся від важкої праці на землі
Селяни з давніх-давен вірили, що 14 травня земля «відпочиває», і будь-яка фізична праця, особливо на полі чи в городі, вважається негожою. Люди остерігалися копати, орати чи садити — вважалося, що земля цього дня не приймає зусиль людини, а врожай, вирощений у таку пору, буде мізерним або зовсім загине. Більше того, надмірна праця в цей день трактувалася як прояв неповаги до святого Ісидора, який за віру зазнав страшних страждань.
► Не відмовляйте в допомозі
14 травня вважався днем милосердя й добрих вчинків. Люди вірили, що будь-яке прохання, навіть найменше, не можна ігнорувати. Відмова в допомозі могла бути сприйнята як духовна черствість, яка повернеться бідою. Натомість доброта, проявлена цього дня, обов’язково повернеться сторицею. Тому селяни, навіть у складні часи, намагалися ділитися останнім, підтримувати односельців і допомагати тим, хто опинився в скруті.
► Заборонено сіяти насіння
Особливою була пересторога щодо посіву. Вірили, що зерно, посіяне на Ісидора, не зійде або буде мученим — ослабленим, нестійким до погодних змін і шкідників. Це пов’язували з самим характером дня, який символізував біль, страждання та жертву. Земля, за повір’ям, у цей день сумує і не має сили дати життя новому врожаю. Тож навіть якщо погодні умови були сприятливими, селяни чекали з посівами ще день-два, аби не ризикувати майбутнім урожаєм.
Наші предки уважно спостерігали за природою цього дня:
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли відзначається День вишиванки в Україні: традиції та історія свята