Особливо відчутною трансформація 8 березня стала під час повномасштабної війни. Українські жінки сьогодні беруть на себе відповідальність у найрізноманітніших сферах: захищають країну, працюють у критично важливих галузях, створюють бізнеси та культурні проєкти, підтримують родини й одночасно допомагають армії. Саме тому розмова про жіночу силу, солідарність і право жінки обирати власний шлях зараз звучить по-особливому.
В ексклюзивному коментарі 1plus1 Олена Кравець, Наталка Денисенко, Анна Трінчер, Євген Синельников, Павло Текучев та інші українські зірки розповіли про те, як змінюється сприйняття 8 березня в Україні, що для них особисто означає цей день і яку жіночу силу вони бачать сьогодні в країні. Вони говорять про вдячність і підтримку, про нову роль жінок у суспільстві, про внутрішню стійкість і право бути різною – сильною і вразливою, рішучою і ніжною. І водночас нагадують: справжня цінність жіночої сили значно більша за одну календарну дату.
Узагалі весна сама по собі, незалежно від 8 березня, відчувається як свято, тому що з відключеннями світла, з погодою, з війною дуже хочеться якогось тепла. Коли з’являється сонечко, природа розквітає — і стає якось легше на душі.
8 березня, Міжнародний жіночий день, який я відзначала з дитинства, завжди був для мене великим святом. Я пам’ятаю, як тато завжди вітав, як хлопчики вітали. Але справді, зараз у сучасному світі 8 березня відчувається трохи по-іншому. Це не свято про подарунки і квіти для жінок, а це дійсно про нашу жіночу силу.
Зараз жінки на керівних посадах — вони займають дуже високі позиції, несуть багато відповідальності. Тому цей день насамперед про повагу до тої відповідальності, про нашу силу, про наші можливості та здобутки. Тому що ще 150 років тому жінка не мала права ні обирати, за кого вона вийде заміж, ні вдягатися так, як вона хоче, ні проявлятися, ні голосувати. Тому, звичайно, це свято для жінок і про жінок, про знищення стереотипів, що жінка може бути лише “придатком” до чоловіка.
Зараз це свято дуже трансформувалося, бо через війну й українські жінки стали сильнішими, адже більшість чоловіків пішли на захист країни і жінки опанували багато нових професій та обовʼязків, зокрема і самі стали на захист нашої країни. Тому в цей день хочеться побажати нам всім миру перш за все, побажати якнайшвидшої можливості проявлятись, творити, навчатись, працювати, кохати і бути коханими, народжувати дітей – під мирним небом нашої країни.
Я ніколи не сприймала 8 березня просто як звичайне свято весни. Для мене це завжди було про жінку. Про її характер, свободу, внутрішню стійкість і здатність впливати на світ навколо.
Зараз, коли Україна проходить через надзвичайно складний історичний момент, це відчувається особливо гостро. Наші жінки сьогодні настільки сильні, що можуть тримати на собі величезну відповідальність за дуже різні сфери життя. Вони створюють бізнеси, формують культуру, тримають родини, підтримують країну і стають пліч-о-пліч з чоловіками на її захист.
Мені близька саме така жіноча енергія — сильна, розсудлива, глибока. Жінка, для якої місце у світі не диктує хтось інший. Вона сама визначає його.
Для мене 8 березня сьогодні — це день про повагу до жінок, їхню силу та роль у суспільстві, а не про квіти й привітання в класичному розумінні. Як чоловік і батько я бачу, скільки терпіння й любові потрібно жінці, щоб тримати родину та реалізовувати себе.
Особливо зараз, під час війни, українські жінки показують неймовірну внутрішню міць — вони підтримують сім’ї, працюють, допомагають армії і залишаються турботливими мамами.
Для мене це день вдячності всім жінкам, а особливо моїй дружині, за силу і тепло, які вони щодня дарують навколо себе.
Чесно скажу, що я помічала. У нас жінки ідеально поєднують і свято весни, і день права, сили і солідарність жінок. І ось це мені найбільше подобається, ми як вода — могутні й сильні, але при цьому текучі й приймальні.
Для мене цей день — це ще один привід написати жінкам і подякувати, переосмислити, який шлях ми приходимо, і побачити, як ми вміємо поєднувати красу і силу, роботу і сімʼю, материнство і свій розвиток. З початком війни особливо відчуваю жіночу силу і жіночу любов. Силу в тому, як жінки вміють захищати, і силу жіночої любові, яка дає опору і підтримку в найскладніші часи.
І водночас цей день нагадує про утиски й обмеження, з якими стикалися жінки, борючись за базові права. Завдяки їхній боротьбі - сьогодні ми можемо жити так, як живемо. Хоч інколи ми й досі стикаємося з проявами нерівності, але продовжуємо вчитися відстоювати себе, свій голос і свої можливості.
P.S. не бачу нічого поганого в тому, щоб порадувати жінку квітами в цей день і в кожен наступний.
Для мене 8 березня — це привід зупинитися і подумати про повагу до вибору. Бо жінки живуть дуже по-різному: хтось будує кар’єру, хтось обирає сім’ю, а хтось поєднує одне з іншим. І мені здається важливим, щоб жоден із цих шляхів не потребував виправдань.
Водночас я бачу, як змінюється роль жінки в українському суспільстві. Жінки займають позиції, про які раніше навіть не думали, беруть на себе нову відповідальність і роблять це не для того, щоб щось довести, а тому, що можуть, і тому, що це потрібно. Війна особливо загострила це відчуття. Сьогодні я бачу навколо жінок, які тримають на собі дуже багато: родину, роботу, підтримку близьких, іноді ще й волонтерство.
Мені подобається, що 8 березня в Україні змінило свій зміст. Нарешті це не свято про квіти й жіночність, а про усвідомлення того, що жінки мають голос, силу і право будувати своє життя так, як вважають правильним.
Колись 8 березня справді більше асоціювалося з квітами, компліментами й такою трохи формальною «жіночністю». Зараз я все частіше думаю про цей день як про нагадування: жінка має право бути будь-якою.
З віком я все більше розумію, скільки енергії жінки витрачають на те, щоб відповідати очікуванням та чужим уявленням про те, якою «треба» бути. І як рідко ми дозволяємо собі просто бути: зі своїми сумнівами, суперечностями, силою і вразливістю одночасно. Для мене дуже цінним є відчуття жіночої підтримки. Коли поряд є інша жінка, яка розуміє без зайвих пояснень і без оцінок. Я вірю, що жінка жінці може бути справжнім прихистком — у дружбі, у простих словах підтримки, іноді навіть між зовсім незнайомими людьми.
Мабуть, саме в цій багатогранності й є наша сила. У здатності бути чутливими, чесними, але водночас дуже стійкими і працелюбними. Мені здається, українські жінки сьогодні особливо яскраво це показують. І для мене 8 березня — це передусім про солідарність, підтримку і право кожної жінки залишатися собою та обирати свій шлях.
Останнім часом я помічаю, що 8 березня в Україні поступово повертає свій справжній сенс. Це вже не просто формальне «свято весни», а день, коли ми говоримо про гідність, важливість та роль жінок у суспільстві.
Мені взагалі здається, що зараз у світі настає певна епоха жінок. Жінки ніби повертаються до своєї природи і згадують про свою силу — не тільки тримати й триматись, а й силу створювати.
Це дуже чітко стало помітно зараз, в час війни. Ми бачимо, наскільки багатогранною є ця жіноча сила . Українські жінки — військові, волонтерки, лікарки, підприємниці, мами, дружини, –тримають на собі родини і водночас створюють нові проєкти, ідеї, простори.
І це мене тішить, адже саме через жінок, на мою думку, у світі з’являється більше світлої енергії, більше життя, творчості, підтримки, більше любові.
Тому для мене 8 березня — це день, який нагадує про право жінки бути різною: стійкою і вразливою, рішучою і ніжною. І водночас це день, коли ми помічаємо одна одну, визнаємо і підтримуємо, але чесно кажучи, сила і роль жінок значно більші за календарну дату. 🤍
Цей день для мене є маленьким нагадуванням і приводом, хоч для цього і не потрібні якісь окремі дати, яку важливу роль у нашому світі відіграють жінки.
Без них не було б нічого. Саме вони роблять надзвичайні речі, які дуже часто неможливо навіть осягнути. Я це добре знаю на прикладі своєї дружини.
Вона не тільки мама наших дітей, а й опора, підтримка, найкраща подруга та продюсерка.
Багато речей, які, наприклад, я роблю, були б неможливі без неї. Тому що ми, чоловіки, не маємо таких рис характеру та витримки, які мають жінки.
Тож 8 березня — це просто ще один привід сказати всім жінкам: будьте щасливі, кохані, і щоб поряд завжди були люди, які це цінують. І бажано не тільки раз на рік.