Напередодні Дня Святого Миколая ведучі каналу «1+1» знялися у зворушливому соціальному ролику. Алла Мазур, Лідія Таран, Марічка Падалко та Руслан Сенічкін закликають допомогти онкохворим дітям, які проходять курс лікування у Національній дитячій лікарні «ОХМАДИТ».
Щоб здійснити дитячу мрію бути здоровим, потрібно переглянути рекламний блок 19 грудня о 20:10. Усі кошти, отримані від рекламодавців у період прайм-тайму, буде використано на придбання ротаційного мікротому – обладнання для діагностики онкозахворювань.
Ведучі закликають своїх глядачів приєднатися до акції, стати доброчинцем і подарувати маленьким мрійникам разом із Святим Миколаєм чудо зцілення. Про що самі зірки мріяли у дитинстві, вони розповіли 1plus1.ua.
Я страшенно мріяв про фірмову хокейну ключку Ботас. Саме на Миколая, бо на Західній Україні це свято завжди було важливішим, ніж Новий рік. І вважається: якщо ти чемний, тобі обов'язково принесуть подарунок. І ось того зимового ранку я поліз під подушку, а там – нічого. Я зрозумів, що був нечемним, засмутився… А потім нахилився, щоб дістати капці, а ключка – там, аж під ліжком. Ну і, звісно, разом із нею купа мандаринів і солодощів. Це було круто!
Правило несподіванки – хороше. Але хочеться, щоб подарунок (особливо для рідних) був трішечки передбачуваним. Тому завчасно треба винюхати, у кого які вподобання. І написати Діду Морозу, щоб він усе це встиг купити.
Нам на Миколая завжди дарували солодощі. І я знала, що це від батьків. Але до Миколая в молитвах зверталась!
Особисто я ставлю ялинку вдома за тиждень до свята. Для дітей це основний день з новорічними дарунками, адже 31 грудня ми святкуємо день народження Мирослави (наймолодшої), щоб у неї було своє свято. А Новий рік - це просто святковий день, коли я щось смачне готую для всіх!
За тиждень до Миколая я кладу дітям в подарунок під ялинку якісь маленькі приємні для них речі: іграшки або солодощі. Кожен ранок вони бігають до ялинки шукати "свої дарунки". І діти знають, що це від батьків. А на 19 вже Миколай приносить! Це щось омріяне. Діти люблять дива і емоції!
Я дітям завжди кажу, що мрії збуваються. Головне - не лише мріяти в голові, але й самому щось для цього робити!
Коли малий, бачиш все по-іншому. Це дорослі радіють стильній шапці чи в’язаному шалику. А в дитинстві – ось такі, логічні і раціональні подарунки часто не цінуєш. І значно більше тішишся якимось несподіваним дурницям – петардам, роботу, конструктору абощо. Словом, я думаю, що дітей треба дивувати.
В мене було кілька мрій. Геть малим я завжди радів грамплатівкам від Миколая. Музика, казки, байдуже… В класі другому я страшенно хотів друкарську машинку. Не знаю навіть чому. Раніше бачив таку у мами на роботі і зрозумів, що це – те, що мені треба. На щастя, батьки оцінили всю безглуздість ситуації і роки за два мрія вивітрилась.
Ну а потім я просто закидав Миколая листами, у яких прохав купити мені відеоприставку. Навіть пішов на хитрощі, написав листа ще десь в жовтні і наче ненароком залишив його на видному місці. Аби батьки побачили. Від Миколая, правда іграшки я так і не отримав, але вже в січні мені її презентували на день народження. План спрацював.
У День святого Миколая бажаю діткам радості. Для кожного вона - різна. Інколи - це власне здоров’я. Або здорові батьки. Для когось – іграшка чи солодощі. Головне, аби всі у цей день відчували магію свята. Що Миколай поряд. І Миколай про них не забуде. Навіть коли дитина виросте і стане занудою-дорослим – згадуючи Дні Святого Миколая має усміхатись.
Кожна дитина окремо домовляється з святим Миколаєм. Коли вміє писати, залишає записку, коли не вміє – то залучає батьків.
В мене Василина спочатку радиться зі мною, потім пише записку і вішає її на вікно. Коли святий Миколай її помічає, то зриває послання. Можливо не відразу, однак це все ж відбувається. Різочку Миколай ще ніколи не приносив, хоча кілька років вона була близька до цього. Тож дива в нашій родині відбуваються, і донечка забиває з балкону подарунок від Миколайчика. А що саме, то вже їхні домовленості.
Як і всі радянські діти, які мало знали про святого Миколая, ми просили в нього стільки подарунків, що жодний чудотворець не впорався б із замовленням. Я в дитинстві любила бавитися солдатиками старшого брата. Мені здається, що солдатики – набагато цікавіші, ніж ляльки. Ми влаштовували тактичні бої з танками, піхотою, артилерією. Намагалися розбити армію суперника по різних кінцях кімнати. Якби я знала, що у Миколая можна щось замовити, я б попросила імпортний набір солдатиків.
Я бажаю дітям, щоб вони поважали і цінували своїх батьків. Батькам бажаю, щоб вони привчали дітей до поваги. Дітки мають бути чемними, щедрими, поважали своїх батьків і батьки поважали дітей. Єдине, щоб не розбещували. Тому що вірити в дива потрібно завжди, однак розраховувати потрібно лише на себе.