Володар численних національних кінопремій «Чеський лев», він відомий ролями у фільмах «Самотні», «Шарлатан», «Желари», серіалах «Місце злочину Пльзень» та «Тіні в тумані». Протягом багатьох років Троян залишається одним із найпопулярніших акторів Чехії, а його роботи регулярно відзначаються критиками та глядачами за психологічну глибину й людяність.
Новою роботою актора стала спортивна драма «Непереможні» («Invincibles») режисера Даніеля Панека. Натхненна реальними подіями стрічка розповідає історії трьох чоловіків, які опиняються на життєвому роздоріжжі та змушені шукати в собі сили почати все заново. У центрі сюжету – успішний підприємець, перспективний спортсмен і тренер Роберт «Боб» Круліх, роль якого виконав Іван Троян.
На тлі великої спортивної події герої долають особисті трагедії, упередження суспільства та власні страхи, доводячи, що навіть після найболючіших ударів долі людина здатна знайти новий сенс життя.
В Україні «Непереможні» покажуть, як фільм закриття пʼятого Фестивалю глядацького кіно Миколайчук OPEN, який відбудеться з 13 до 20 червня у Чернівцях за підтримки Чернівецької міської ради та Культурно-мистецького центру ім. Івана Миколайчука. Стрічка стане фінальним акордом фестивалю, що вже традиційно знайомить українських глядачів із найкращими прем'єрами світового кіно.
В інтерв'ю Іван Троян розповів про роботу над персонажем, створеним на основі реальної людини, про власне розуміння внутрішньої сили та про те, чому справжня непереможність не завжди пов'язана з перемогою.
– Як би ви описали фільм «Непереможні»?
Це фільм, який здатен надихнути навіть на особистому рівні. Після перегляду хочеться спробувати щось нове або вдосконалити те, над чим уже працюєш. Хоча стрічка багато говорить про біль і випробування, вона водночас залишається дуже оптимістичною та сповненою надії.
– Розкажіть про свого героя. Хто такий Боб?
Це людина, яка пройшла через багато життєвих перешкод і не раз була змушена боротися із собою. З часом він знаходить шлях назад до власної сутності. Одним із таких шляхів стає відкритість до інших людей – уміння слухати їхні історії та знаходити в них відповіді на власні питання.
Він дуже уважний до тих, хто його оточує, і надзвичайно чутливий до людських переживань.
– Що переконало вас погодитися на цю роль?
Насамперед тема фільму. Це історія про людей, яким життя не завжди було прихильним. Такі історії не просто проживати навіть як актору, але саме тому вони важливі.
Я майже не вагався. Одразу зрозумів, що хочу стати частиною цього проєкту. Мені здається, що фільм справді змушує замислитися, а це одна з найважливіших функцій кіно.
– Ваш персонаж має реального прототипа. Наскільки складно було зануритися в цей образ?
Із людиною, яка надихнула авторів на створення Боба, Їржі Бржізою, я вперше по-справжньому поспілкувався вже під час зйомок. До цього формував уявлення про нього через розповіді режисера, друзів і колег.
Багато рис героя вже були закладені у сценарії. Тому образ поступово склався з кількох елементів: реального Їржі, спогадів людей, які його знали, і частинки мене самого.
Мені близький його погляд на життя. Він не зводить усе лише до перемоги чи поразки, а бачить цінність у самому шляху. Саме це допомогло мені зрозуміти героя.
– Чи маєте власний метод роботи над роллю?
Для мене найважливіше – створити довіру між акторами. Лише тоді можна по-справжньому прожити ситуацію і переконливо передати її глядачеві.
У «Непереможних» було важливо показати, що Боб – водночас вимогливий тренер і людина, яка щиро переживає за своїх підопічних. Думаю, нам вдалося знайти цей баланс.
Крім того, я люблю спостерігати за людьми. Мене завжди цікавить не лише те, що вони показують назовні, а й те, що приховують усередині. Саме так часто народжується розуміння персонажа.
– Коли ви востаннє почувалися непереможним?
Якщо чесно, я досі шукаю цей стан. Шукаю внутрішній спокій і здатність приймати речі, які не можу змінити. Водночас намагаюся залишатися відкритим до нових можливостей.
Це дуже особиста для мене тема. Ззовні може здаватися інакше, але всередині я доволі вразлива людина. Тому не сказав би, що почуваюся непереможним. Швидше людиною, яка постійно прагне рівноваги.
І, так, мені також іноді потрібна підтримка інших.
– Що для вас означає бути непереможним?
Я не думаю, що непереможність – це виграти матч чи здобути титул. Для мене це внутрішня сила. Це здатність віддати все найкраще собі, людям поруч і справі, яка для тебе справді важлива.
У такі моменти людина стає непереможною завдяки власним зусиллям, завдяки тому, що вкладає в себе та інших. Ось що я вважаю справжньою перемогою. Навіть над долею, яка іноді здається несправедливою. Те, що спочатку виглядає як поразка або трагедія, згодом може перетворитися на джерело сили та розвитку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Кожне слово зі сцени має значення»: продюсер Сергій Чудаєв – про те, як війна змінила український театр і чи існує культурна цензура