«Кожне слово зі сцени має значення»: продюсер Сергій Чудаєв – про те, як війна змінила український театр і чи існує культурна цензура
Театр сьогодні став для українців не лише мистецтвом, а й способом зберегти свою культуру, мову та відчуття дому навіть за тисячі кілометрів від Батьківщини.
Коли в залі гасне світло й відкривається завіса, то на кілька годин дивом зникають усі кордони, відстані та тривоги. Для тисяч українців, які через війну були змушені залишити рідні міста, театр став місцем зустрічі з домом через мову, гумор, знайомі історії та спільні емоції.
Сьогодні український театр переживає непрості, але водночас визначальні часи. Він змінюється, шукає нові форми, нову аудиторію та нові сцени далеко за межами країни. Попри війну, складну логістику та численні виклики, українські вистави збирають повні зали в різних куточках Європи, доводячи: культура здатна об'єднувати навіть тоді, коли світ навколо розділений кордонами.
В ексклюзивному інтерв'ю для сайту 1plus1 продюсер Першого театру Антрепризи та Комедії Comedy Space Сергій Чудаєв розповів, чому культура сьогодні стала частиною боротьби за національну ідентичність, чи існує внутрішня цензура в мистецтві та які амбітні плани український театр будує далеко за межами Європи.
– Які теми сьогодні стали «новою нормою» на сцені, а які навпаки зникли або втратили актуальність?
Я не думаю, що якісь теми повністю втратили актуальність. Але безумовно змінився фокус. Якщо раніше багато культурних процесів так чи інакше орієнтувалися на великий російськомовний ринок, то сьогодні український театр говорить насамперед про себе і для себе.
Для мене театр сьогодні має важливу місію – допомагати людині усвідомлювати свою українську ідентичність. Ми створюємо вистави, після яких глядач виходить із відчуттям: я українець, я частина цієї культури, цієї історії. Це дуже важливо в час, коли суспільство проходить через великі випробування.
«Театр сьогодні має важливу місію – допомагати людині усвідомлювати свою українську ідентичність»
– Як повномасштабне вторгнення змінило український театр з точки зору продюсування та організації вистав?
Ринок став меншим, ресурсів стало менше, а викликів – більше. Проте водночас з'явилися нові можливості. Для нас головне завдання сьогодні – прокласти маршрути для українського театру по всій Європі. Раніше цього практично не існувало. Сьогодні ми будуємо систему гастролей, працюємо з європейськими майданчиками, громадами та культурними інституціями. Це новий рівень роботи для українського театру.
– Які головні цілі ви ставите перед собою та Першим театром антрепризи комедії на найближчі роки?
Наша мета – це створити стабільну європейську мережу прокату українських вистав. Ми хочемо, щоб український театр був присутній не лише в Україні, а й у великих європейських містах на постійній основі. Також важливо працювати з міжнародною аудиторією: створювати контент англійською мовою та мовами тих країн, де ми працюємо.
Сьогодні наше завдання – не просто показувати вистави. Ми будуємо культурні мости між Україною та Європою, щоб український голос був почутий далеко за межами країни.
«Ми будуємо культурні мости між Україною та Європою»
– Ви регулярно показуєте вистави українцям за кордоном. Чим відрізняється реакція залу у Києві від реакції залу у Варшаві, Берліні чи Празі?
За кордоном емоції часто сильніші. Для багатьох українців вистава стає не просто культурною подією, а частиною зв'язку з домом. Люди живуть в іншому інформаційному та культурному середовищі, тому зустріч з українською мовою, українськими акторами та українською історією сприймається особливо гостро. Часто це більше, ніж театр – це відчуття приналежності до своєї культури.
– Яка найбільш неочікувана ситуація траплялася під час гастролей? Чи були такі?
На гастролях завжди щось трапляється. Але якщо говорити чесно, то найбільші труднощі часто виникають ще до початку самих гастролей, саме під час виїзду команди з України.
У нас завжди є повний пакет документів, затверджені маршрути, контракти та запрошення від театрів і культурних інституцій. Проте інколи вже безпосередньо на кордоні окремих учасників команди можуть не випустити через додаткові перевірки. Для театру це серйозний виклик, адже кожна людина має свою функцію, і коли хтось раптом не виїжджає, доводиться буквально на ходу перебудовувати всю логістику та робочі процеси.
Бували й інші курйозні ситуації. Одного разу через непорозуміння з місцевими правилами наші артисти після зняття готівки з банкомата опинилися в центрі уваги поліції. Іншим разом ми кілька годин шукали народну артистку України Тамару Яценко після її прибуття до аеропорту Амстердама через організаційні непорозуміння.
Але гастролі навчили нас ставитися до труднощів із гумором. У нашій професії кожна проблема – це не катастрофа, а чергове завдання, яке потрібно вирішити.
– Чи є у вас внутрішня цензура під час вибору вистав, якої не було до повномасштабного вторгнення?
Я б назвав це не цензурою, а відповідальністю. Театр завжди відчуває свій час і свою аудиторію. Ми розуміємо, що кожне слово зі сцени має значення. Тому думаємо не лише про художню якість, а й про те, який сенс і який емоційний досвід отримає глядач.
«Кожне слово зі сцени має значення»
– Відчувається, що українці за кордоном поступово віддаляються від українського культурного контексту?
Я думаю, що переважна більшість українців, де б вони не жили сьогодні, продовжують відчувати зв'язок із домом. Так, люди інтегруються, вивчають мови, адаптуються до нових країн. Але внутрішня потреба залишатися частиною української культури нікуди не зникає. Ми це дуже добре бачимо по наших залах у різних країнах Європи.
Я також вважаю важливим не ділити українців на категорії залежно від того, як і коли вони опинилися за кордоном. Для нас усі українці рівні. Якщо людина приходить до театру, підтримує українську культуру, говорить українською або просто хоче залишатися частиною української спільноти – цього вже достатньо.
Ми не прикордонна служба і не суд. Ми театр. Наше завдання – об'єднувати людей навколо культури, а не визначати, хто має більше чи менше права називати себе українцем. Життя дуже складне і непередбачуване. Сьогодні одна людина опинилася в певних обставинах, завтра інша може опинитися у таких самих. Тому я переконаний, що зараз важливіше шукати те, що нас об'єднує, а не те, що нас розділяє.
Саме тому на наших виставах у Варшаві, Празі, Берліні, Дубліні чи Амстердамі ми не бачимо різних категорій українців. Ми бачимо людей, які сумують за домом, українською мовою, українською історією та культурою. І театр часто стає тим місцем, де вони знову відчувають себе частиною великої української родини.
– На вашу думку, що український театр може запропонувати світу такого, чого немає в інших країнах?
Український театр має свою особливу емоційність, щирість та яскравість. У нас дуже сильна традиція поєднання драматургії, музики, гумору та народної культури. Це той унікальний український колорит, який добре зрозумілий нашим глядачам і водночас викликає інтерес у європейської аудиторії.
– Чого українському театру сьогодні бракує найбільше: грошей, кадрів, сміливості чи часу?
Якщо чесно, сьогодні всім трохи бракує всього, але це не привід зупинятися. Зараз такий період, коли потрібно багато працювати. Люди є. Таланти є. Ідеї є. Просто всі працюють на межі своїх можливостей.
– Який головний фокус Першого театру антрепризи комедії на найближчий сезон: нові вистави, гастролі чи розширення ринку?
Головний фокус – великий європейський тур українських вистав та подальше розширення нашої присутності в Європі. Ми хочемо, щоб український театр став звичною частиною культурного життя європейських міст, а український глядач міг знайти свій театр незалежно від того, де він сьогодні живе.
– Чи є країна, в якій ви ще не були, але дуже хочете зробити українські гастролі?
Так. Це Сполучені Штати Америки. У мене є особиста особливість – я майже ніколи не подорожую просто так. Майже всі мої поїздки пов'язані з гастролями або театральними проєктами.
Америка для українського театру – складний ринок, але дуже цікавий. Ми поступово до нього наближаємося. Сподіваюся, що після побудови стабільної мережі в Європі ми зробимо наступний крок саме туди.
– Яку виставу ви порадили б подивитися кожному хоча б раз у житті?
Я б порадив насамперед виробити звичку ходити до театру. Ми живемо в час цифровізації, коли люди все менше спілкуються наживо. Театр залишається одним із небагатьох місць, де людина може пережити справжню живу емоцію разом з іншими людьми.
«Я б порадив насамперед виробити звичку ходити до театру»
Класичні твори переживають століття не випадково. Вони допомагають нам зрозуміти себе. По суті, людська природа мало змінюється, тому й сьогодні ми знаходимо відповіді на сучасні питання у творах, написаних багато років тому.
– Наприкінець хотілося б порефлексувати, що для вас театр сьогодні?
Для мене театр – це спосіб зрозуміти людину. Мені завжди була близька проста думка: щоб зрозуміти людину, потрібно знати, хто вона, чого хоче, що привело її в сьогоднішній день і що вона готова зробити заради своєї мети. Насправді це стосується не лише персонажів на сцені, а й кожного з нас. Тому театр для мене – це можливість розібратися в собі та у світі навколо. Через історії, конфлікти, характери й долі ми краще розуміємо людей, суспільство і самих себе.
«Театр для мене – це можливість розібратися в собі та у світі навколо»
Сьогодні театр – це ще й спосіб залишатися людиною. Не втрачати чутливість, не звикати до складних обставин, не переставати ставити собі важливі питання. Можливо, саме тому театр сьогодні залишається таким важливим. Ми живемо в час дуже швидкого контенту. Пісні, відео, тренди, нові обличчя – усе з'являється і зникає буквально за кілька тижнів. Людина постійно ковзає по поверхні інформації.
Театр працює інакше. Тут неможливо існувати лише на поверхні. Тут спочатку має бути зміст, характер, конфлікт, жива людська історія, а вже потім форма. Саме тому театр не можна перегорнути пальцем, як стрічку в телефоні. Він вимагає уваги, співпереживання і внутрішньої роботи. І, мабуть, саме через це він залишається актуальним уже сотні років.
Крім вистав, ми активно розповідаємо про наше життя в соціальних мережах. На сторінках Comedy Space в TikTok, Instagram та YouTube можна побачити наші гастролі, репетиції, залаштунки, труднощі й перемоги, з яких насправді й складається сучасний театр.
Також важливою частиною нашої роботи залишається благодійність. Наші актори беруть участь у благодійних ініціативах та допомагають українським захисникам. Ми вважаємо це природною частиною відповідальності театру перед суспільством.
Тому сьогодні театр для мене – це не просто професія. Це спосіб жити, працювати, допомагати людям і разом із глядачем шукати відповіді на питання, які ставить перед нами життя.
