У Сніданку з 1+1 розповіли, що після здобуття незалежності у 1991 році в лавах ЗСУ служило 455 тисяч військових. Упродовж наступного десятиліття чисельність поступово скорочувалася — у 2003 році в армії залишалося близько 390 тисяч осіб.
Ще за десять років — у 2013-му — армію зменшили до 168 тисяч. Саме 2014 рік став переломним: після окупації Криму та війни на Донбасі Україна почала активно відновлювати боєздатність. Вже у 2016-му чисельність армії зросла на 100 тисяч — з’явилися нові бригади, полки, батальйони, а військову структуру суттєво реформували. До початку повномасштабної війни у 2021 році в українській армії служило 261 тисяча людей.
Після 24 лютого 2022 року чисельність ЗСУ різко збільшилася. У 2023 році армія налічувала близько 700 тисяч військових — утричі більше, ніж у попередні роки.
У 2024 році цей показник сягнув 800 тисяч, а за офіційними даними президента Володимира Зеленського, станом на вересень 2025 року в Збройних силах налічується 883 тисячі захисників України.
Озвучена ідея скоротити українську армію до 600 тисяч осіб викликала хвилю дискусій. Прихильники цього підходу вважають, що така чисельність є достатньою для армії мирного часу. Однак критики наголошують: у країні, яка досі воює і має тисячі кілометрів фронту, подібне скорочення виглядає передчасним і небезпечним.
Для порівняння:
Тож навіть обмеження до 600 тисяч не зробило б Україну «демілітаризованою» державою — навпаки, це залишається великою армією за європейськими мірками. Проте, на думку експертів, справа не лише у цифрах, а у політичному змісті такого рішення.
Військовий оглядач і журналіст Василь Пехньо вважає, що будь-яке обмеження чисельності армії є обмеженням суверенітету держави, адже Україна має право самостійно визначати, якою має бути її армія, виходячи з реальних загроз і власних потреб і жодна зовнішня сила не може диктувати, скільки українців повинні захищати свою землю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скорочення армії та відмова від НАТО: що передбачає так званий план з 28 пунктів від США та які наслідки може принести Україні