У соцмережах і в реальному житті стає помітніше: люди швидше «спалахують», різкіше реагують на дрібниці, частіше конфліктують — іноді ніби без причини.
У Сніданку з 1+1 психотерапевт Олег Чабан пояснив: таке загострення реакцій у складні періоди не є «поганим характером». Це закономірний наслідок хронічного стресу, виснаження та відчуття, що контроль над базовими речами, такими як світло, тепло та безпека, постійно «вислизає». Коли роками тривають тривоги, безсоння, тривала напруга за дітей і близьких, психіка переходить у більш примітивний, але ефективний режим — режим виживання.
За словами Чабана, механіка проста: накопичена втома потребує виходу. Але додаткові випробування, як відсутність електрики, холод у домі, побутові обмеження, слизькі дороги та інше, створюють ідеальний фон для роздратування. Людині потрібне розвантаження, і мозок шукає, де його взяти.
Проблема в тому, що головне джерело злості часто «далеко»: є розуміння, хто спричиняє руйнування й небезпеку, але «дістати руками» ворога неможливо. І тоді психіка підсовує ближчу мішень — тих, хто поруч.
Чабан називає це психологічно закономірним розвантаженням: класична формула «бий або тікай». Коли втекти від реальності неможливо, а напруга кипить гормонально і фізіологічно, людина інстинктивно шукає об’єкт поряд — наприклад, у транспорті, на вулиці, вдома.
І тут з’являється ключовий ризик: найближчі люди, діти, партнери, родичі, часто стають мішенню не тому, що «винні», а тому що вони найдоступніші.
Один із найточніших маркерів виснаження, про який говорить психотерапевт, коли емоції можуть хитатися маятником. Людина то тримається, то плаче, то раптово «вибухає». І це не суперечність, а одна система: сльози й агресія інколи є двома способами психіки скинути надлишок напруги.
Чому хтось плаче, а хтось злиться? Впливають тип нервової системи, рівень підтримки, темперамент, уміння говорити про свій стан і те, чи є вдома простір, де тебе чують, а не вимагають зібратися.
Олег Чабан називає кілька практичних напрямів, які працюють саме в умовах виснаження.
1. Соціальна взаємодія, але з «правильними» людьми
Коли людина проговорює свій стан «я не спав усю ніч», а у відповідь чує «я теж третю ніч», рівень внутрішньої напруги зменшується. Сам факт, що вас розуміють, уже знімає частину тиску.
Важливо: люди поруч мають бути конструктивними. Бо агресивно налаштована людина може не заспокоїти, а розхитати й підштовхнути до неадекватних дій.
2. Виводити напругу через тіло
Коли немає можливості «випустити» емоції словами, тіло все одно шукає вихід. Допомагають будь-які безпечні фізичні дії: прогулянка, прості вправи, робота руками, побутова активність. Суть — дати організму легальний канал розрядки.
3. Переводити агресію в конструктив
Психотерапевт радить спрямовувати енергію у взаємодію, яка має сенс: допомога, волонтерство, підтримка інших, участь у спільних корисних справах. Це не «мораль», а практична психологічна техніка: коли є відчуття дії, психіка стабілізується.
4. Не знищувати «опору» вдома
Найпростіше — зірватися на тих, хто поруч. Але саме близькі можуть бути вашою опорою. Важливий принцип — не переносити весь удар на сім’ю, особливо на дітей. Якщо відчуваєте, що «підступає», краще зробити паузу, вийти в іншу кімнату, переключитися на коротку дію, ніж сказати те, що потім буде боліти тижнями.
5. Використати темряву як ресурс, а не як вирок
Це звучить несподівано, але в розмові є важлива думка: темрява інколи може «подарувати час». Його можна витратити не на прокручування тривоги, а на реальні речі, які зміцнюють контакт і нервову систему: щира розмова з дітьми, читання при ліхтарику, прості ритуали, які повертають відчуття дому.
Чабан підкреслює: те, що багато людей зараз «на межі», — це фаза і етап випробування, а не ознака слабкості. Негативна енергія накопичується і це нормально. Питання лише в тому, куди її спрямувати, щоб не зруйнувати стосунки і не нашкодити собі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: