Тоню, нещодавно твоїй старшій донці Уляні виповнився 21 рік. Ви вирішили подарувати їй машину – подарунок коштовний! Тобто, Уляна таки заслужила, напевно, за те, що поки тебе бабусею не зробила…
- Не за це так точно! Я хочу, аби мої діти жили краще, аніж я! Коли мені був 21 рік, то у мене не було машини…
Ви всі живете разом, і не завжди все буває гладко і солодко.
- Так, мабуть, і має бути! Творчі люди такі – кожен вимагає до себе уваги, кожен хоче бути особистістю, кожен хоче зайняти місце на кухні. Я раніше весь час допитувалася у Тоні та Арсена: «Коли ви нарешті підете? Коли нарешті купите ту квартиру?!»… А виявляється ніколи, вони не хочуть йти!
- Мамо, у нас немає няні. Наша молодша донька Ніна завжди коло тата, мами, бабусі, дядька, старшої сестри – вона просто « у шоколаді»!
- Зараз сидить з дядьком Януарієм!
- Монах її виховує!