Головний гумористичний проєкт країни знову повертається в ефір. Вже з 9 травня глядачі зможуть побачити нові випуски концертів Вечірнього Кварталу щосуботи о 19:00 на телеканалі 1+1 Україна.
За лаштунками проєкту редакція сайту 1plus1 поспілкувалася з гумористкою та новою акторкою у складі Вечірнього Кварталу Іриною Левкун про перші репетиці, страхи, підтримку колег, чоловіка і несподівані факти про себе.
В ексклюзивному інтерв’ю Іра розповіла, як колись уже намагалася потрапити в Жіночий квартал, чому з часом відпустила цю мрію і що відчула, коли пропозиція прийшла без очікуваного кастингу. Акторка також згадала, чого боялася перед репетиціями та хто допоміг їй швидше стати частиною колективу.
Іро, пам’ятаєш момент, коли тобі запропонували стати частиною Кварталу? Якою була перша реакція? Кому першому подзвонила?
Я ще у 2019 році, здається, подавала заявку, коли був кастинг у Жіночий квартал. Тоді я була просто дівчинкою з університету, яка грала в місцеву Лігу сміху й мала команду, яка навіть не дійшла до регіонального рівня. Була дуже наївна, але хотіла туди потрапити. Щиро вірила, що з усіх акторок країни вони оберуть саме мене. І в мене був такий аргумент: зараз ми невідомі, але дайте нам пару років, і ми про себе заявимо.
Насправді ці слова стали пророчими. Через кілька років ми прийшли в телевізійну Лігу сміху, стали більш впізнаваними. Але мрія потрапити в Жіночий квартал ніби відійшла на задній план. Я вже думала: це, мабуть, нереально, кастингів немає.
І коли мені просто так запропонували, я така: «А, ой, а так можна було?» Тобто коли ти перестаєш за щось так сильно триматися, воно саме до тебе приходить. У мене в житті було багато таких прикладів, але цей, мабуть, найяскравіший.
Минулого концерту, коли я дебютувала на сцені Кварталу, мені дісталася роль головної відьми країни Марії Тихої. Зізнаюся чесно: навіть трішки боялася погано її зіграти, бо це велика відповідальність — пародіювати таких яскравих особистостей. Але все вдалося: пародія дуже сподобалася глядачам і, що не менш важливо, самій Марії. Ми навіть потоваришували з нею завдяки цьому. Тому вже цієї суботи глядачі зможуть знову побачити Марію Тиху в несподіваному для неї місці.
Ти фронтвумен команди Фам Фаталь в Лізі сміху і прийшла вже з гумористичним досвідом. Що виявилося найскладнішим саме у форматі Кварталу?
Для мене найскладнішим було те, що все нове: колектив, правила, ритм. Ти розумієш, що ці люди вже давно працюють разом. Особливо я ж прийшла в Жіночий квартал, а це окремий мікровсесвіт, окремий організм. Дівчата працюють разом майже 10 років. Вони вже одна одній куми, подруги, знають усі секрети одна одної. І ставати новенькою в такому колективі дуже складно, я цього боялася.
Але мої страхи не справдилися: дівчата з перших репетицій почали мене підтримувати, і я така: боже, як люблю жіночі ком’юніті. І як я не люблю фрази про те, що жіночі колективи — це змії. Не знаю, де ті змії можуть бути, але серед творчих жіночих колективів у мене поки не було такого прикладу.
Коли ми з Фам Фаталь пройшли в телевізійну Лігу сміху, у нас було багато тренерів саме з Кварталу: Іра Сопонару, Юра Великий та інші. І от, коли нашим тренером був Великий, ми зробили більш політичне полотно. Я була Камалою Гарріс, а Юра — Джо Байденом. Після виступу до нас за кулісами підходили учасники інших команд і тренери та казали: «Це Квартал». Ми про це не думали, коли писали, але для нас це прозвучало як комплімент і визнання.
З того моменту ми почали думати, що наш жіночий гумор справді міг би добре пасувати Жіночому кварталу. Коли писали якісь номери, могли сказати: «Цей номер цікавий, але він краще підійшов би для Жіночого кварталу, там би він більше розкрився».
Мій бекграунд із жіночої команди дуже допомагає: ти знаєш, як взаємодіяти з жінками, розумієш їх і знаєш, що буде смішно для жінки, а не лише для чоловіка. Це важливо, щоб гумор був смішний для всіх. Ми мріємо про день, коли Жіночий квартал знову стане окремим шоу. Коли зможемо показувати більше гумору, втілювати більше ідей і говорити про те, що нам цікаво.
А хто найбільше підтримував?
Чесно, Настя Євтушенко, мабуть, одна з тих, хто найбільше підтримував. І зі Златою в нас одразу склався конект, бо ми дві новенькі. Ми повністю розуміємо одна одну, перебуваємо в однаковій ситуації.
Є речі, які я знаю краще, бо довше працюю в цій сфері. Через Лігу сміху я розумію, як здаються номери, що таке підводки, які є терміни. Для Злати це ще нове, і я їй у цьому допомагаю. А вона може допомогти мені в чомусь іншому. Так ми разом вливаємось у цей уже сформований колектив.
Пам’ятаєш момент, коли вперше зрозуміла: «Я справді смішна, і це можна перетворити на професію»?
У мене гумор все життя поєднувався з іншими сферами. Я поєднувала його з навчанням, роботою, різними проєктами й завжди до нього поверталася. Просто я не сприймала це як знак долі. Думала: це ж не професія, це моє хобі. Про це мені, напевно, в першу чергу говорили батьки.
Але з часом усе зійшлося. І коли мені запропонували стати акторкою Кварталу та працювати в цій системі, батьки сказали: «А, забираємо свої слова назад. Виявляється, так можна працювати, і це може бути професією». Зараз я можу приносити в нього свої ідеї, своє бачення, і він робить мене щасливішою. У мене навіть сім’я народилася завдяки гумору, тому що ми з чоловіком познайомилися на Лізі сміху.
Нещодавно ти вийшла за нього заміж і твій чоловік. Віктор Перунський, теж комік. Коли в парі двоє людей із гумору, це більше підтримка чи інколи професійна конкуренція?
Підтримка, і навіть більше — це така форма підтримки, яку я ніколи не могла собі уявити. Колись, коли Ліга сміху тільки починала існувати, багато дівчат мріяли вийти заміж за «лігосмішника». А в мене було навпаки: я хотіла вийти заміж за будь-кого, тільки не за гумориста, бо мала певні стереотипи про людей цієї професії.
Але це було до знайомства з моїм чоловіком. Ми познайомилися на Лізі сміху, але тоді обоє були в інших стосунках, просто знали одне одного. Між нами вже виникала хімія, ми ніби постійно були поруч, але ще не розуміли цих знаків долі.
Під час повномасштабного вторгнення ми відновили спілкування, він проявив ініціативу і ми почали зустрічатися. На той момент у нього розвивався стендап, і я почала йому допомагати. Бувало, я мала ідею, яка не підходила моїй команді, і пропонувала її чоловіку. Він приносив її своїй команді, і потім ці ідеї ставали сильними номерами Ліги сміху.
Зараз, коли все дійшло до Кварталу, мені здається, він пишається мною навіть більше, ніж я сама. Я приходжу втомлена після репетиції, хвилююся, що щось не вийшло, а він каже: «Не хвилюйся, ти талант, ти найкраща, у тебе все вийде».
Це підтримка 24/7. Я дуже вдячна, що ми є одне в одного. Моя самооцінка на сто відсотків залежить від нього. Він її мені створює, піднімає і робить з мене якусь принцеску. Я бажаю кожній жінці мати поруч саме таку людину.
Чи буває так, що ви тестуєте жарти одне на одному? І хто з вас суворіший критик?
У нас гумор вдома це перманентний стан. Коли ми одружувалися, я навіть на церемонії сказала, що в кожної пари є своя мова кохання. У когось це дотики, у когось подарунки, у когось компліменти, а в нас це гумор.
Кожен ранок починається з жартів і кожна ніч закінчується жартами. Можемо пожартувати між собою, а потім сказати: «Ой, клас, це було б прикольно тобі в стендапі розповісти». І вже починаємо щось придумувати. Каламбури, пародії одне на одного — це в нас щоденна історія. І ми не ображаємося на гумор, бо розуміємо межу між жартами й тим, що деякі люди називають жартами.
Ми намагаємося тримати веселий вайб, тому я впевнена, що в майбутньому, коли в нас з’являться діти, вони або будуть нас обожнювати, бо ми веселі батьки, або ми станемо їхньою першою психологічною травмою. Батьки постійно жартують, а вони потім через 10 років розповідатимуть психологу: «Дякуємо мамі й тату».
Що у твоєму характері найбільше здивувало б людей, які знають тебе лише зі сцени?
Мені здається, що мій сценічний образ і в Лізі сміху, і в Кварталі це серйозна, впевнена в собі жінка, часом надмінна, така, що контролює ситуацію, ніколи не хвилюється і завжди знає, як з усього вийти. Але в житті я тривожник, мені дуже складно, я ненавиджу конфлікти.
На сцені в гуморі конфлікт — це основа, на ньому будуються жарти. А в житті я конфлікти взагалі ненавиджу. Якщо виникає навіть маленька сварка, я намагаюся якомога швидше все владнати, бо мені аж погано всередині.
Ця тривожність у роботі має і плюси, і мінуси. З одного боку, ти все виконуєш, приходиш вчасно, закриваєш усі дедлайни. З іншого постійно за все переживаєш. Іноді це може набридати іншим людям, але мені допомагає бути обережнішою. А в теперішні часи, я впевнена, це плюс.
Дивіться нові випуски Вечірнього Кварталу з 9 травня щосуботи о 19:00 на телеканалі 1+1 Україна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вєрка Сердючка, Lordi та інші сюрпризи: хто виступить у фіналі Євробачення 2026 у Відні та чим ще здивує цьогорічний конкурс