Той, що біжить по лезу 2049: як фільм передбачив наше майбутнє і став гімном цифрової самотності

Сьогодні, 11 липня о 21:00 на телеканалі 1+1 Україна в Імперії кіно покажуть стрічку Той, що біжить по лезу 2049. Події фільму розгортаються через 30 років після оригіналу — у 2049 році, коли людство починає вичерпувати природні ресурси по всій землі.

«Репліканти» - безплідні генетично сконструйовані андроїди - створені для використання при освоєнні нових небезпечних для людини планет. Відрізняються швидким зростанням та коротким терміном життя. На Землі деякі моделі використовуються на шкідливих виробництвах, як слуги, в секс-індустрії.

Реплікант нової моделі Кей, роль якого блискуче втілив Райан Гослінг, працює мисливцем за головами в поліції Лос-Анджелеса, вистежуючи та знищуючи реплікантів, які нелегально повернулися на Землю. Він живе з подругою на ім'я Джой, яку зіграла Ана де Армас — штучною голографічною програмою, яка не має тіла.

Коли Той, що біжить по лезу 2049 вийшов у 2017 році, це вже був не просто фільм — це був акт візуальної філософії. Дені Вільньов не намагався переплюнути класику, а навпаки перетворив футуризм на сповідь про те, як боляче бути «майже людиною» у світі, де почуття — це технологія.

Сеттінг 2049-го — не кінець світу, не війна з машинами, а щось гірше: порожнеча, де люди живуть серед неонових привидів, із голосовими дівчатами, розбитими містами й чужими спогадами. Стрічка піднімає важливі теми сьогодення, такі як самотність серед надкомунікацій, краса як алгоритм та кохання, створене для тебе.

Оригінальний фільм 1982 року показував майбутнє технологій: відеодзвінки, штучну пам’ять тощо. Але його продовження стало фільмом не про те, що машини стануть схожими на людей, а про те, що ми все більше як машини: віртуальна Джой — ідеальна кохана, пам’ять героя — фальшива, робота — наказ, а вибір — алгоритм.

Що передбачив фільм Той, що біжить по лезу 2049: 5 ідей, які стали нашою реальністю

Той, що біжить по лезу 2049 – не просто культове продовження, а психологічна карта світу, в якому ми вже живемо. Ось 5 моментів, які це доводять і піднімають питання, які варто задати собі сьогодні.

1. Віртуальні стосунки стають нормою

Головний герой Кей будує глибокий емоційний зв’язок з Джой — голограмою, запрограмованою на те, щоб любити його. Джой адаптується під Кея: вона «чує», «підтримує», «любить». Але чи це справжні почуття?

Що справдилось: ми вже бачимо, як штучний інтелект входить у наше романтичне життя — від чат-ботів до персоналізованих аватарів, від штучних подруг до адаптивних додатків — нас оточують системи, що імітують любов. Головне питання — наскільки «справжнім» ми вважаємо те, що відчуваємо.

2. Пам’ять — більше не доказ реальності

У фільмі пам’ять героїв — не факт, а конструкція, адже спогади можна створити.

Що справдилось: у 2020-х ми вже живемо з «цифровою пам’яттю» — фото, відео, хмарні архіви, які замінюють справжні переживання. Але якщо пам’ять фальшива, чи є ми тими, ким себе вважаємо? Саме це питання постає перед глядачем під час перегляду стрічки.

3. Алгоритми формують ідентичність

Кей вірить, що він — обраний. Але пізніше з’ясовує, що це помилка, і це ламає його внутрішній світ.

Що справдилось: соцмережі й медіа створюють у кожному з нас ілюзію винятковості — до першого зіткнення з реальністю. Але у реальному світі не кожен — герой, але кожен здатен зробити вибір..

4. Ми живемо у світі фальшивих образів

У фільмі все — симуляція: місто, небо, особистість.

Що справдилось: паралель сьогодення – deepfake, AR-аватари, штучна краса в Instagram. Сьогодні дійсно поступово зникає межа між автентичним і штучним. Сьогодні стильні сторіз знімаються поверх емоційного вигоряння, а візуальна досконалість стає більш важливою за справжній зміст.

5. Самотність — глобальна епідемія майбутнього

Кей самотній і в стрічці глибоко демонструється, що у світі, де багато екранів, мало тепла.

Що справдилось: самотність визнана глобальною кризою XXI століття. Парадокс в тому, що чим більше зв’язку — тим менше зв’язку.

Глядачі по всьому світу визнають, що Той, що біжить по лезу 2049 — це не про майбутнє через 20 років, а про людство вже сьогодні. Фільм стає дзеркалом цифрової епохи, де справжнє це розкіш, а штучне — звичка. І кожен із нас, як Кей, мусить сам вирішити, ким бути: частиною системи чи людиною, здатною відчувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як почати з нуля і не втратити себе: 7 викликів, які проходить герой серіалу Новобранець — і які знайомі кожному з нас