«Я це запам’ятаю надовго»: Пташка з Азовсталі — про зірковий випуск Клубу 1% і рішення команди проєкту, яке зворушило її до сліз

Особливий зірковий випуск Клубу 1% об’єднав 100 відомих українців: акторів, співаків, артистів і медійних людей, які цього разу зібрались не через титули, а заради інтелектуальної перевірки та нових емоцій. 

Формат гри залишився незмінним: ведучий Клубу 1% Тімур Мірошниченко перевіряв логіку та уважність учасників хитромудрими питаннями на кмітливість.

Серед гравців зіркового випуску Клубу 1% була й Катерина Поліщук — Пташка з Азовсталі, парамедикиня-доброволиця та військовослужбовиця ЗСУ. У дні блокади українських військових на Азовсталі її спів допомагав нашим захисникам не втрачати бойовий дух. Відтоді її прозвали Пташкою з Азовсталі.

Фінальне запитання на 1% цього разу не підкорилося трьом суперфіналістам: Нікіті Добриніну, Тоні Матвієнко та Ірині Татаренко. Проте головне рішення вечора було ухвалене поза межами гри. Команда 1+1 Україна та Клубу 1% передала виграш у 100 000 гривень саме Пташці. Як вона згодом зізналась в інтерв’ю, момент, коли студія встала й зааплодувала, став для неї одним із найзворушливіших. 

У розмові з редакцією сайту 1plus1 Катерина Поліщук відверто розповіла, чому спершу не хотіла їхати на проєкт, що для неї стало найнапруженішим у грі та чому цей досвід вона називає безцінним.

— До участі ви дивилися Клуб 1% чи відкрили його для себе вже після запрошення?

Коли мене запросили на проєкт, я спеціально подивилася перший випуск, бо мені було дуже цікаво. І, чесно кажучи, я швидко втягнулася. Там справді дуже класні запитання. І я скажу, що навіть чат GPT не вміє готувати настільки цікаві питання, як у Клубі 1%.

— Які враження та емоції залишилися після гри?

Мені дуже сподобалося. Передусім — атмосфера. Було відчуття, що навколо багато своїх людей. Усе пройшло дуже дружньо й тепло. Я не відчувала конкуренції у поганому сенсі. Навпаки, всі підтримували одне одного, підказували, переживали.

Можливо, це й не зовсім за правилами, але це було дуже людяно. І, знаєте, це вселяє надію, що люди вміють бути разом і допомагати одне одному.

— Що на знімальному майданчику здивувало або зворушило вас найбільше?

Найбільше мене дуже зворушило рішення команди 1+1 задонатити саме моєму підрозділу. Я не знаю, можливо, це була подяка за те, що я приїхала з фронту і знову повертаюся туди. Проте мені було надзвичайно приємно, адже кожен може обрати кому допомогти, у кожного є свої знайомі.

Але команда вирішила підтримати саме мене і це було дуже тепло. Особливо момент, коли всі встали й почали аплодувати. Я це запам’ятаю надовго!

— Ви зізнавалися, що рішення їхати на проєкт було не зовсім вашим. Як усе відбулося насправді?

Це було не моє рішення. Я дуже не люблю покидати службу. Я люблю Схід, свою роботу і вважаю це місією свого життя. Коли мене запросили на інтелектуальний проєкт, я подумала: «Серйозно? Навіщо мені це?». Там багато розумних людей, а я краще залишуся тут і робитиму свою справу — вона важливіша.

Я сказала про це командиру, а він відповів: «Та чого ти? Поїдь. Ти в нас розумничка. Давай, спробуй». Потім написала друзям і вони всі підтримали. А мама сказала фразу, яка все вирішила: «Краще спробувати й пошкодувати, ніж не спробувати і шкодувати». І я подумала: «А чому б і ні? Тим паче я ніколи не брала участі в таких проєктах».

— Для вас це було більше про гру чи перевірка себе?

Мені було цікаво перевірити себе саме в стресі. Не фізично, бо з цим у мене все зрозуміло і я впевнена в собі. Мені хотілося зрозуміти, як у напрузі працює голова: логіка, уважність, пам’ять. Чи зможу я просто зупинитися, подумати і, умовно кажучи, згадати абетку (сміється).

— Який момент гри був для вас найнапруженішим?

Питання з літерою «О». Я, до речі, відповіла правильно, але це не лише моя заслуга. Я нарахувала правильно, але почала сумніватися — 14 чи 16. Чи рахувати перше речення або відразу друге? І тут дуже допомогла команда, бо всі навколо буквально хором: «14! Пиши 14!».

Вони за мене вболівали, так переживали. І коли я не змогла пройти далі, вони щиро засмутилися. Це було дуже відчутно і дуже приємно. Загалом атмосфера була неймовірно позитивною. Я отримала справжнє задоволення.

— І на завершення: яку головну пораду ви дали б майбутнім учасникам Клубу 1%?

Не бійтеся пробувати. Не існує людини, яка знає все і в якої завжди все виходить. Але спробувати, перевірити себе, похвилюватися, отримати цей адреналін — це безцінний досвід. Не бійтеся, ні Клубу 1%, ні життя загалом. Робіть те, чого вам справді хочеться!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Температура, як у сауні»: ведучий Тімур Мірошниченко поділився подробицями, як насправді проходили зйомки Клубу 1%