У День пам’яті захисників і захисниць України: правила вшанування загиблих українських Героїв

Щороку, 29 серпня Україна вшановує пам'ять своїх героїв – військовослужбовців та добровольців, які віддали життя за незалежність нашої країни. Цей день встановлений Указом Президента у 2019 році є символом вдячності за їхню неймовірну самовідданість і жертовність.

Віддавна українці шанували своїх захисників, які полягли на полі бою. Сьогодні ми продовжуємо цю традицію, вклоняючись перед їхнім подвигом, коли наша країна знову веде боротьбу за свою незалежність. Ми з особливою вдячністю згадуємо всіх, хто віддав життя за нашу свободу.

Вони стали прикладом мужності, самопожертви та незламності духу, а їхні імена навіки вписані в історію України. І ми, як свідомі громадяни своєї держави, маємо зробити все можливе, щоб їхня пам'ять жила вічно, адже тільки шануючи своїх героїв, ми можемо побудувати гідне майбутнє для нашої країни.

Сонях — символ трагедії в Іловайську

Цього ж дня 2014 року, Україна зазнала найбільших втрат серед наших захисників від початку війни на Донбасі — вони полягли в бою під час виходу з оточення в Іловайську. 29 серпня — це рана, яка не загоюється. Зрада, біль, втрати – все це ми відчули того страшного дня, коли агресор накрив вогнем наших захисників у полях із соняшником під час зеленого коридору. Загинули сотні українців, ще більше потрапили в полон або зникли безвісти. 

Але водночас ми побачили неймовірну мужність наших захисників, які навіть у найскладніших умовах не опустили руки. Сонях, який став символом трагедії в Іловайську, сьогодні продовжує нагадувати нам про їхню незламність і те, що пам'ять про героїв завжди перемагає смерть.

29 серпня ми вшановуємо пам'ять усіх, хто віддав життя за Україну, починаючи з трагічних подій в Іловайську. Війна триває і, на жаль, з кожним днем список загиблих героїв поповнюється. Іловайськ – це лише одна з багатьох трагічних сторінок цієї війни, але вона нагадує нам, що свобода не дається просто так — ми зобов'язані шанувати пам'ять наших героїв і боротися за мирне майбутнє.

Приєднуватися до подяки нашим захисникам та прикладати руку до серця при зустрічі з військовими, ветеранами та ветеранками закликає і Сергій Жадан:

«Побачивши наших хлопців і дівчат-військових на вулицях свого міста, ви можете висловити їм подяку, приклавши руку до серця. Бо це завдяки їм ми маємо можливість жити своїм мирним життям, вирішувати свої турботи й вирішувати, власне, проблеми нашої країни, змінюючи її на краще».

Шанування пам'яті загиблих захисників

Ще два роки тому, усвідомлюючи важливість гідного вшанування наших захисників, Верховна Рада затвердила державний військовий церемоніал поховання. Цей ритуал, поєднавши в собі найкращі традиції українського козацтва та сучасного світу і став виявом нашої поваги до героїв, які віддали життя за незалежність України.

І хоча сьогодні, під час повномасштабної війни та постійних повітряних тривог у нас немає можливості влаштовувати масштабні заходи, та ми все одно можемо і повинні вшановувати пам'ять наших героїв щодня. Відвідайте місця їхнього вічного спочинку, висловіть слова підтримки їхнім родинам, поділіться хорошими спогадами про них. Кожен з нас може зробити свій внесок у збереження пам’яті про наших захисників.

Повертається історична назва — на щиті, яка має глибокі корені. Ця поетична фраза наповнена глибоким змістом та вказує на те, що воїн, який віддав життя за свою землю, повертається додому як герой, немов на щиті його несуть додому його побратими. 

Коли місто прощається зі своїм героєм, який віддав життя за свободу України, кожен з нас може і повинен виявити свою повагу, адже це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто віддав за нас найцінніше. Коли траурний кортеж рухається вулицями міста — це не просто процесія, а прояв громадської скорботи.

Кожен, хто виходить назустріч, демонструє свою солідарність з родиною загиблого і з усією країною. Тому всім варто знати кілька простих правил на знак поваги до людини, яка, ставши на захист батьківщини, принесла у жертву своє життя заради кожного з нас:

• якщо ви почуєте звук траурного кортежу чи побачите його рух – обов'язково зупиніться, адже це остання дорога пошани загиблого героя;
• під час проїзду кортежу виявіть свою повагу – не перебігайте вулицю, припиніть розмови з кимось;
• якщо ви десь в транспорті, то вийдіть з автобуса чи автівки та створіть живий коридор пошани разом з іншими людьми;
• при наближенні траурного ескорту схиліть голову чи станьте на коліна та прикладіть руку до серця, так ви виразите свою скорботу й вдячність за їхню самовідданість.

Тож нехай ця данина поваги стане нашим спільним обов'язком перед пам'яттю полеглих за наше життя героїв.

Наша майбутня перемога стане для нас не лише завершенням болючої війни, а й початком нової ери вшанування пам’яті полеглих за свободу героїв. Крім традиційних меморіалів і пам’ятних дошок, ми створимо цілі парки й сквери, де все буде нагадувати про їхній подвиг. Імена наших захисників будуть звучати у назвах вулиць, шкіл, бібліотек, стадіонів, адже наше майбутнє покоління повинне знати про їхній внесок в нашу історію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Просто до сліз»: Jerry Heil представила потужну пісню та кліп-присвяту українським дітям, яких викрала Росія під час війни