Фільм за участю Людмили Барбір потрапив до програми Каннського кінофестивалю

Короткометражка "У всьому винен сценарист" - це історія, головні герої якої - жінка та її психоаналітик. За сценарієм героїня Людмили Барбір звертається по допомогу до лікаря, якого зіграв Остап Ступка. Режисером стрічки став Олег Пилипенко. Днями під час закритого показу фільму для друзів та колег він повідомив гарну новину: короткометражка потрапила до позаконкурсної програми Каннського кінофестивалю 2015 Short Film Corner. Привітати Барбір із першим успіхом стрічки завітали колеги – Анатолій Анатоліч та Дмитро Комаров, а сама Людмила розповіла про свою роботу над  фільмом в інтерв'ю для сайту "1+1".

- Людмило, розкажіть, яка ваша героїня?

- Вона самодостатня жінка, у якої є психологічні проблеми. Це те, з чим вона вже не може лишатися наодинці. Допомоги вона наважується попросити у психоаналітика, у якому під час розмови бачить своє відображення. Вона розуміє: те, що вона вважає вадою, насправді – не проблема. Просто треба інакше все сприймати, треба знайти людину з подібними світосприйняттям і бажаннями.

- Зазвичай актори шукають схожість зі своїми персонажами. Героїня короткометражки нагадує вас?

- У мене, дякувати Богу, немає таких переживань. Може, все попереду (сміється). А ось у моєї знайомої є схожа проблема. Коли я готувалася до цієї ролі, згадувала деякі моменти з її життя, згадувала розмови, які ми вели ночами за чаєм чи кавою. Я насправді дуже багато почерпнула від її сприйняття, від її роздумів.

- У кадрі всього два актори: ви і Остап Ступка. Чи комфортно вам було на знімальному майданчику?

- Дуже, незважаючи на те, що разом ми знімаємося вперше. Ви ж розумієте, що простіше, коли знайомий з людиною, знаєш, чого очікувати, передбачаєш реакції.  Без відчуття легкості – ніяк.  Коли немає цієї свободи, на знімальному майданчику робити нічого. Дуже рідко у моїй акторській практиці траплялося так, щоб мені було некомфортно. З Остапом усе чудово!

- Чи будуть у вас зі Ступкою якісь пікантні моменти в кадрі?

У нас усе дуже пристойно. (сміється).

- А погодилися б?

- Ні. Бо, як казав наш художній керівник, треба розуміти, задля чого. Я за естетику в усьому. Усе має бути виправдано. Має бути гідна картина, хороший сценарій і хороший режисер. Якщо люди по-справжньому творять, результат буде шедевральним.

- Ви знімаєтеся і граєте уже багато років. Чи забобонна ви акторка?

- Ні, хоча цього всього дуже багато в нашій професії. Наприклад, якщо випала роль, треба сісти і згадати трьох лисих чоловіків. Зізнаюся, що так я робила (сміється). Цю звичку наслідую ще з часів інституту. Навіть дуже великі артистки, незважаючи на свій вік і красу в тілі, обома руками спираються на своїх колег, здійснюють той ритуал, а потім кажуть: "Ех! Підіймайте мене назад!"

- Які кумедні моменти траплялися з вами під час роботи?

- Якось я знімалася в комедійному серіалі разом із Богданом Ступкою. Ми грали сцену сімейного свята. У фокусі були головні герої, а ми разом із іншими парами танцювали на тлі. І Богдан Сильвестрович каже: "Так, зараз я тебе навчу… Швиденько рухаємося до головних героїв!" А я йому відповідаю: "Але ж нас розставили так. Мовляв, маємо бути на своєму місці". А він говорить: "Ти не слухай. Ти ж хочеш бути в кадрі? То давай!" І ми дотанцювали до самих головних героїв і стояли майже збоку біля них (сміється). А потім він каже: "Куди ти голову повернула? Повертай на камеру! Щоб тебе бачили. Нічого стояти в куточку! А тепер усміхайся!" Ступка на зйомках постійно розповідав багато анекдотів і різних смішних історій. З ним завжди було весело.

- Ваш чоловік не ревнує, коли ви знімаєтеся в якихось романтичних історіях?

- Він цілком розуміє рід моєї професії, переглядає всі стрічки, а коли бачить поцілунки, кепкує:  "Ага, хороша сцена". Але ми ніколи не загострюємо на цьому уваги, можемо хіба пожартувати. Звичайно, я бачу, що десь глибоко в душі ревність є.

- Ви працюєте у ранковій програмі, озвучуєте героїв стрічок і серіалів, проводите різні заходи. Як ви усе це витримуєте морально?

- Та легко (сміється). Хоча, звісно, всяке буває. Але ж улюблена справа додає снаги, натхнення, сил. І, незважаючи на фізичну, а іноді, може, й психологічну втому, ти зростаєш. Це та криниця, з якої черпаєш. Я завжди погано почуваюся, коли у мене немає навантаження, не знаю, куди себе подіти. Оцей колообіг справ і є моє життя.